Архітектурний семінар: 4квартали на Подолі — як відбувалася зміна парадигми в архітектурі 1980-х

Перша із серії подій, присвячена виходу наукового збірника “Після Соціалістичного Модернізму: архітектура, планування та міський дизайн 1980-х”. Більше про публікацію можете дізнатися на сайті.

“Смерть модернізму”, яку архітектурний теоретик Чарльз Дженкс констатував у 1977 році, може здаватися перебільшенням щодо радянського міського планування того часу. Але уважно вивчаючи архітектурні процеси в УРСР 1980-х років, можна помітити зрушення модерністської парадигми: переосмислення структури мікрорайонів та зміна містобудівного масштабу, гнучкі та локалізовані підходи до матеріальності проектів та облаштування міського простору. 

Саме про те, що спровокувало ці зрушення, та як політичні й культурні зміни впливали на архітектурні бачення та процеси втілення проєктів, обговорювали на відкритому семінарі у ХША 28/11/2022 на прикладі 4кварталів — району, що був запроектований і збудований у 1979-1994 роках на Подолі у Києві. 

Перший з наших відкритих наукових семінарів, котрий був присвячений дослідженню української архітектури пізньої радянської епохи. Автор дослідницького проекта та збірника “Після Соціалістичного Модернізму: архітектура, планування та міський дизайн 1980-х” Олександр Ансімов разом з учасниками семінару обговорювали унікальний для свого часу проект “4квартали” на київському Подолі.

Після презентації про широкий контекст містобудівних процесів 60-80х років минулого сторіччя, який привів до виникнення проекту чотирьох кварталів, відбулася дискусія про те, як автори, а також професійна та міська спільнота через цей проект реагували на виклики часу. Дискусія розверталась навколо зіткнення модерністичної та постмодерністичної парадигми у контексті пізньорадянської України. Учасники та учасниці говорили про цілі та стейкхолдерів проекту, а також намагались визначити роль архітекторів, їх нові задачі та припущення щодо можливих шляхів розвитку архітектури та міського середовища для суспільства у часи трансформації перед “перебудовою”. Завершилась дискусія відкритим питанням про багатошарову спадщину проекту та необхідності її осмислення архітектурної спільнотою для майбутнього розвитку міста. Переглянути відео з дискусії, кожен охочий може за посиланням.

Піднімалися наступні запитання:

• Якими були цілі проекту та їх реалізація у просторі Подолу?
  • Яку роль у формуванні цілей відігравали архітектори? Які люди та інституції були іншими учасниками процесу формування візії?
  • Які зовнішні впливи на проект (економічні, внутрішньопрофесійні, технічні, інституційні, політичні) 
  • Як ці впливи маніфестувалися в архітектурному проекті та збудованому середовищі? 
• Модерністська парадигма і “щось після неї” — які постулати і концепції післявоєнного модернізму цей проект відкинув, а які зберіг? 
  • Чому і як одночасно виникають і реалізовуються такі проекти як 4квартали та Позняки-Осокорки?

• Ролі архітектора — між професійністю й заангажованістю.
  • Можна було і не використати наявну ситуацію. Що спонукало команду іти наперекір системі?
  • Які інструменти архітектори мали для того, щоб досягти поставлених цілей? Як вони змінили правила гри?
• Що таке спільнота для архітекторів 1980х?
  • Професійна спільнота і команда — спільна культура і бачення цілей?
  • Як архітектори уявляли / конструювали образ життя спільноти і як це відображалось у проектах? Звідки генерувалося їхнє уявлення про спільноту? 
  • Привласнення проекту авторами і користувачами — шлях з двох сторін? Яка різниця між замовником і користувачем?
• Спадщина і наслідки. 
  • Чи мав цей проект наслідки для ширшої системи архітектури в місті?
  • Що необхідне для того, щоб ці впливи ставали частиною практики і процесів міського розвитку?

Де? – Лекційна зала ХША (Львів, вул. Кубійовича 35А)

Коли? – 29 листопада, 18:30

Реєстрація на подію за посиланням

Семінар передбачає активну участь, тому для участі необхідно ознайомитися зі статтею зі збірника — “4квартали на Подолі: відповідь (з) Києва на кризу модерністичного планування” (читати за посиланням)

Світлана Шліпченко, Олександр Анісімов. 276-304