Kharkiv School of Architecture — higher education

З Варшави до Харкова. Інтерв’ю з мамою Домініка.

30.04

2020

Домінік повернувся з навчання у Варшаві і вступив на бакалаврат до ХША. Ми розповімо про нього згодом, та перед тим хочемо поділитись досвідом його батьків, які є архітекторами, зокрема — його мами, Оксани Хорошавіної.

Вона знається на тому, якою має бути сучасна архітектурна освіта, адже практикує в цій сфері. Про враження від Школи, важливі рішення та те, на що треба звернути увагу батькам та абітурієнтам при виборі закладу вищої освіти — розмова із Оксаною була вкрай інформативною та приємною.

 

 

 

Оксано, розкажіть, чи важко було прийняти рішення про переїзд Домініка та зміну університету? Чому саме ХША?

Ми з чоловіком як архітектори добре бачили, яких знань не додають Домініку в інституті у Варшаві. Тож було прийняте рішення змінити університет у Варшаві на найкращий, як на мене, архітектурний навчальний заклад в Україні. 

При першому знайомстві з ХША ми одразу відчули схожість цього закладу із Політехнічним університетом у Делсі в Нідерландах — одного з найкращих в світі. 

Обстановка та навчальні методи, впроваджені в ХША, були дуже схожі, а у нас була мрія, щоб Домінік вчився саме там. 

Що спільного між ХША та університетом в Делсі?

Перше, на що звернули увагу — потужна майстерня, де діти можуть опановувати технології «через руки». Тактильні знання залишаються із тобою на все життя.

Коли побачили таке в Нідерландах, то подумали з чоловіком: «чому ж у нас в Україні такого нема». І буквально за рік побачили, що є — у ХША.

По-друге, подача знань. Зі свого студентського життя пам’ятаємо, оці всі «подрамнички», «викреслювання», «головне, щоб тіні були та отмивочки», а от справжньої дослідницької роботи не вистачало.

Тепер я бачу, що Домінік у навчальному процесі  ХША спочатку досліджує предмет, контекст, і тоді вже переходить до творчості, архітектури та об’єму.

І це круто.

 

Як вважаєте, які знання має дати навчальний заклад, щоб Ваш син по закінченню почував себе впевнено та вільно у своїй професії?
  • базові конструктивні архітектурні знання;
  • знання сучасних програм проєктування;
  • вважаю, що архітектура — розмовний жанр (сміється).  Іноді треба переконати замовника, пояснити свою ідею, потім починається спілкування з підрядниками, їх треба переконати, що треба робити так. Тож комунікаційні навички стануть у нагоді також;
  • дуже сподіваюся, що в ХША студентів навчать азам бізнесу в архітектурі. В сучасному світі дуже важливо знати як правильно відкрити та вести бізнес, шукати клієнтів.
  • натхнення, бо діти дуже здібні, інформацію вони можуть знайти усюди, головне — це натхнення на працю. І його відчуття чи відсутність цілком залежить від вчителя.
Чого не вистачало у навчанні Вам, коли Ви навчалися в університеті?

Не вистачало якраз того, що зараз є в ХША — зв’язку між всіма предметами. Якщо є такий  зв’язок, то у студентів складається цілісна картина та формується система знань

А у нас все було окремо. Тут — конструкція, тут — історія архітектури, тут — філософія, що взагалі відірвана від всього.

В ХША навчання — це введення в професію, а всі проєкти — справжні, із реальними замовниками та ділянками. 

А у нас було так — дали теорію, вивезли на буд. майданчик, показали прораба, каску та під’ємний кран і все. 🙂  А вже після університету ми наново вчилися професії.

Яке перше враження від ХША було у Домініка? Що Ви від нього почули першим?

Враження, що це не просто навчальний заклад, а ком’юніті, де всі рівні, хтось навчаться, хтось навчає. Немає зверхнього ставлення. Є постійний процес розвитку, в якому задіяні всі.

Чи більше ви стали спілкуватися та бачитися з сином після його переїзду з Варшави у Харків?

Та мабуть так само, але що точно — у нас стало набагато більше цікавих та глибоких тем для розмови про архітектуру, майстрів.

Це дуже цінно, коли розмова з дитиною не закінчіється на «мамо, я поїв і я в шапці». (сміється) 

 

Чи давали ви якісь настанови Домініку перед навчанням?

Говорили, що не можна затягувати роботу над проєктом до останньої ночі, хоча самі так робили і досі іноді робимо)

 

Ви сім’єю живете в Києві. Чи були стереотипи щодо Харкова як до нецікавого міста без достатнього руху та культурного життя?

Взагалі думки про те, що менше місто — тому нижчий рівень освіти, не було. Харківська школа завжди цінувалася, і я свого часу теж думала вчитися у вашому місті.

Місто зі своїми перевагами та недоліками, як і всі інші міста.

Що порадите батькам абітурієнтів, що зараз разом з дітьми вибирають навчальний заклад?

Треба зважати на викладацький склад, методологію викладання, додаткові програми поза основними лекціями — майстер-класи, виїзні активності та наявність практики. Коли мова йде про архітектуру, то це дуже важливо.

Зважайте на вік викладацького складу, бо якщо вік викладачів більш старший, то й методологія буде не сучасна. На жаль, основна частина викладацького складу у поважному віці. Це люди, які займаються науковою діяльністю. Але ж архітектор не може добре викладати коли він не практик.

Якщо людина не пройшла поля, майданчики та реальні об’єкти, теоретичні знання вона передати не зможе.