Проєкт студентів 3 курсу “Справи в лісі”

06.

05

2024

Нові технології й штучний інтелект з кожним днем все більше заповнюють наш приватний та професійний простори. Тут важливо не загубити свій внутрішній голос і не втратити здатність до усамітнення й зустрічі з думками. 

Студенти 3 курсу Олександр Головашкін, Олександр Подольський та Єгор Максименко думали про це, коли вирішили перевірити себе як архітекторів і створити павільйон “Справи в лісі”. Ідея полягала у тому, щоб відокремитися від суспільства, світу і складних технологій та відправитись у дикий ліс, щоб жили, проєктувати й будувати в межах однієї невеликої території. 

«Спочатку ми обрали конкретне місце в лісі, провели на ньому ніч й вирішили повернутись до міста, аби закупити необхідні матеріали та інструменти: молоток, лопату, ручну пилу, цвяхи, мотузку, кріплення, тканину й інше. Згодом ми повернулись до лісу і почали процес створення чогось нового та загадкового. Для нас важливою умовою проєкту було його максимальне поєднання зі структурою лісу – ідейно, матеріально й візуально», – розповідають хлопці.

 

Що таке ліс та яка це структура? Хто є її частиною та навіщо людина тут? Було створено концепцію тимчасового прихистку для людини за аналогією до покинутого гнізда птаха, тварини або комахи. При потребі ним можуть скористатися будь-хто.

«Вже на ділянці, біля річки та її шуму, під час дискусій, ми створили силует проєкту й продумали деякі його контекстуальні особливості, наприклад, форми та місця розташування платформ, орієнтація у просторі та досягнення зорового контролю над контекстом». 

Варто зазначити, що для проєкту було використано дерева та гілки, які впали від негоди чи вже були вирубані на момент приїзду студентів на ділянку проєктування.

Проєкт складається з трьох платформ для сну та відпочинку, які наче виросли з пагорба, обвивають його навколо та формують три типи видового контролю: 

  • перший – повний, який знаходиться на висоті;
  • другий – трохи прикритий з однієї сторони;
  • третій – той, що висить над землею з боку пагорба. 

Усі ці рівні разом формують градієнт контролю над контекстом. Над цими платформами для сну формується два простих накриття від дощу та сонця, які візуально мімікрують під площини листя на гілках поряд і не заважають візуальному спогляданню місцевості.

Для більшості викладачів та викладачок Школи цей проєкт став несподіванкою, адже він був реалізований за межами навчальної програми та є спільною ініціативою трьох студентів, які вирішили випробувати свої вміння та навички. Ми поцікавилися у викладачів/ок ХША їх професійну думку щодо проєкту «Справи в лісі».

Дар’я Ожиганова, директорка бакалаврської програми ХША:

«Ми часто говоримо, що архітектори/рки впливають на велику кількість процесів, які відбуваються в містах і поза їх межами, але чи дійсно в архітекторів/ок достатньо важелів впливу та влади? Велика кількість проєктів ніколи не реалізується, будівництво інших заморожується, а деякі змінюються настільки, що архітектори та архітекторки відмовляються від авторства. У цих реаліях самоініційовані проєкти стають спробою архітекторів/ок повернути свою агентність, маніфестувати свої переконання та цінності». 

«Коли я дізналися про проєкт наших студентів, я відчула велику гордість за них. Я пишаюся їх ініціативністю та чутливістю, здатністю працювати в команді та ставити критичні питання. Мені безмежно імпонує делікатна робота з контекстом в цьому проєкті – матеріальність та просторові рішення. Проєкт обережно додає нових якостей середовищу, не руйнуючи та поважаючи його».

Анна Помазанна, викладачка блоку «Студія»:

«Мене завжди тішить, коли студенти продовжують пізнавати та створювати архітектуру поза навчальним процесом. Цей павільйон є хорошим прикладом того, як через створення архітектурного обʼєкта можна пізнавати навколишній світ: з увагою та любовʼю до довкілля, обережним ставленням до контексту місця. У часи, коли зміна клімату та знищення природних середовищ є одними із центральних проблем людства, така чутливість архітекторів є, мабуть, найважливішою рисою в професії».

Михайло Шевченко, викладач блоку «Студія», керівник дипломних проєктів ХША:

«Проєкт цікавий тим, що демонструє той мінімальний рівень втручання в середовище, який є достатнім для створення архітектурного об’єкту і водночас він не порушує цілісність середовища, в якому знаходиться. Павільйон чудово використовує особливості локації – різні рівні платформ створюють різні ступені приватності та зорового контакту з оточенням.

«Чудова робота з матеріалами і важливий принцип мінімального втручання та роботи із контекстом, що підсилює якості павільйону та мінімізує його вплив  на оточення».

 

Антон Железнов, викладач блоку «Студія» та підготовчої програми ХША:

«Перша асоціація, яка виникає при знайомстві з проєктом – це “детокс” від міста з його яскравими вивісками, жвавим автомобільним рухом й метушнею. Матеріали, які були використані в будівництві проєкту, дали йому змогу мімікрувати під середовище лісу, а отже, залишили людину наодинці».

«Простір дає змогу споглядати природу, архітектуру та себе. Щодо просторової концепції, з одного боку вона є досить традиційною та тектонічною, з іншого боку – провокативною, адже викликає гострі відчуття, які багато хто проживав в дитинстві, коли залазив на високі дерева. Левітуючи над прірвою ти повинен опанувати свій страх впасти, і коли цей стан рівноваги досягнуто, ти отримуєш очікуваний катарсис».

«P.S. Літом, сидячі в барі, хлопці розповіли мені про цю ідею, і я навіть попросився до них в команду, але як би це парадоксально не прозвучало, мене якраз зупинило місто, з його справами, поспіхами та зобов’язаннями».

Фото: Олександр Головашкін