-->

Аліса в країні ХША

#студентиХША

10.04

2020

Аліса Александрова — студентка 2 курсу бакалаврату ХША, та її вступу передувало ще й навчання в іншому закладі вищої освіти. Ми поставили Алісі декілька питань про Школу, та отримали трохи більше, ніж просто відповіді.

Адже Аліса завжди робить трохи більше, ніж ти від неї чекаєш, та робить це бездоганно.

Чи є життя до ХША?

«Я так сильно мріяла про Школу (таку, як я собі уявляла), що мої думки матеріалізувалися».

Я спробувала вчитися на архітектора в державному закладі майже півтора року.

Натхненна прекрасним циклом лекцій про архітектуру і дизайн від Максима Розенфельда, я дуже швидко повернулася з Веймара на землю і зрозуміла, що лекції про архітектуру, виявляється, можна розповідати без захвату і захоплення. 

Але я так сильно мріяла про Школу (таку, як я собі уявляла), що мої думки матеріалізувалися. 

Тому з другого курсу університету я пішла вчитися в ХША на програму Нульового Року, а потім — вступила на бакалаврат.

Чим відрізняється навчання в ХША від навчання в інших освітніх закладах?

Перші місяці в Школі ми звикали до того, що будь-яке хвилююче питання можна поставити кому завгодно в будь-який час.

До другого семестру ми навчилися отримувати відповіді на нагальні питання стосовно проєктів через месенджери о четвертій ранку. У вихідний. Або у свято.

Тому найголовніше для мене — це божевільна залученість і зацікавленість кожного учасника навчального процесу.

До того ж, тут є майстерні, в яких можна зібрати що завгодно від макета до столу, проходять воркшопи і лекції від запрошених фахівців, field-тріпи та екскурсії на будівництва і виробництва.

ХША — це величезне співтовариство, в якому можна отримати допомогу, критику, консультацію, величезний список літератури або запрошення на дискусію через пару рукостискань (в нинішній ситуації певно краще сказати через «намасте»)).

Особливістю школи для мене є, мабуть, усвідомлення того, що в усіх своїх переживаннях я не самотня: чи то сучасні виклики архітектурної професії, чи нещодавня реконструкція міського парку, або ж нова виставка в музеї Гугенхайма.

 

Найважливіші речі, яким ти вчишся тут?

У першому відеознайомстві зі студентами школи я сказала, що

ХША — про любов до того, що ти робиш. Вже через пару місяців я зрозуміла, що полюбити результат своєї роботи дійсно можливо і працювати треба тільки так

Архітектура для мене — це дбайливе та уважне ставлення до того, що тебе оточує, вміння вчитися і помічати прекрасне в усіх повсякденних проявах, турбуватися про людей.

Ми вчимося створювати причини бути щасливими тут і зараз

Уяви, що пройшло 10 років після випуску.Що зі студентського життя у Школі ти згадаєш першим?

Приголомшливі вечірки, 8-годинні захисти робіт й іспит у форматі батлу

А ще — наш перший іспит, після якого ми знайшли в школі червоний диван і зняли рімейк заставки серіалу “Friends”, а потім організували домашній кінотеатр з червоним диваном і піцою.

 

Мій день народження, який застав мене в школі о 00:00 за склеюванням макету перед захистом першого серйозного проєкту. Ми вирішили, що це серйозний привід, щоб відірватися від роботи і рівно одну пісню потанцювати.

І, звичайно, відкриття нашої першої виставки. На неї прийшло у декілька разів більше людей, ніж ми очікували. Це було особливе хвилювання.

Одне на всіх.

Кожна студентка та кожен студент ХША — це цілий світ. Світ, наповнений роздумами, спогадами, своєю власною історією. І серед безлічі речей, що їх відрізняє, є те, що їх безумовно об’єднує. Це — любов до архітектури. А ще — любов до того, що вони роблять і невпинна робота над тим, щоб вміти і знати більше.

І ми дуже хочемо, аби ви познайомились з нашими студентами.

Далі буде.