РЕНОВАЦІЯ: НЮРНБЕРГ – ХАРКІВ
Харківська Школа Архітектури спільно з Будинком Нюрнберга 9-10 жовтня провела відкритий воркшоп. Пріоритетним напрямком для обговорення стало відновлення життя в міських просторах Нюрнберга та Харкова. Захід відбувся в рамках Тижнів Німеччини в Україні.
НІМЕЦЬКИЙ ДОСВІД
Серію відкритих лекцій у суботу розпочав прессекретар служби громадського простору міста Нюрнберг Андре Вінкель. Представник мерії розповів про проєкт магістралі швидкісного руху Frankenschnellweg, проведені дослідження, а також комунікацію між різними учасниками процесу, залучення локальної громади, деталізувавши процес обговорення проєкту муніципалітетом, архітектурним бюро та мешканцями. Цей діалог триває майже вісім років.
“Магістраль проходить центром міста, і вже сьогодні досягла найвищого рівня своєї пропускної здатності. Тому ми маємо затори, погіршення якості повітря, та в цілому якості життя містян навколо”, – розповів Андре Вінкель.
Проаналізувавши проблему, муніципалітет зробив комплексний експертний висновок, в якому дослідив не тільки збільшення автомобільного трафіку, економічні складові, але й стан води, повітря та ґрунту. Всі аналітичні матеріали с прогнозами до 2030 року є у відкритому доступі. Таким чином, мешканці Нюрнберга можуть ознайомитися з тим, що відбудеться у разі розв’язання проблеми, а також з аргументами експертів, чому магістраль не можна залишати в такому стані, як вона є зараз.
“Реалізація проєкту, в ході якого побудують тунель, дозволить нам сортувати та переспрямовувати автопотоки. Поверхню тунелю облаштують зеленими насадженнями, пішохідними зонами”, – деталізував прессекретар.
В такий спосіб проєкт з’єднає протилежні боки магістралі – житловий район та промислову зону, яка сьогодні втрачає своє призначення. Така трансформація цього простору надасть новий імпульс розвитку Нюрнбергу в цілому.
Архітектор Флоріан Хугель, автор проєкту, зосередився у своїй презентації більше на комунікації між різними стейкхолдерами процесу і на тих перевагах, які дають методології залучення мешканців до обговорення проєктних рішень. Коли команда почала обговорювати ескізи з містянами, то уздовж проблемної ділянки автомагістралі з’явилися нові уточнення. Наприклад, жителі одноповерхових будинків зауважили, що їм буде некомфортно, якщо перед їх вікнами виросте глуха стіна тунелю. Тому у проєкті передбачили посадити дерева, щоб приховати зеленими насадженням цю стіну, та надати простору глибини.
Наразі обговорення тривають й досі. І поки всі сторони діалогу не дійдуть згоди будівництво не почнеться. Німецькі експерти припускають, що на реалізацію проєкту знадобиться близько 10 років. Всі роботи будуть відбуватися за умов збереження руху транспорту на автомагістралі.
ОЗДОРОВЛЕННЯ ХАРКОВА
Суботні лекції в рамках воркшопу продовжив архітектор, співзасновник Харківської Школи Архітектури Олег Дроздов з темою зелених коридорів в Харкові. Він закцентував на тому, що Харків має унікальний рельєф з системою чотирьох річок. Ці водойми розділили міські райони, і на сьогодні це природні бар’єри, які в переважній частині не вписані в міські простори.
Концепт проєкту полягає в тому, щоб уздовж водних артерій міста створити “Зелені коридори”, які допоможуть покращити мобільність, екосистему та стануть стимулом для розвитку “зеленого” міста: прокладання альтернативних велосипедних маршрутів, місць відпочинку, пішохідних доріжок. Згідно проєкту нові мости стануть частиною ландшафту, та полегшать пішохідне пересування між районами міста.
“Якщо втілити “зелені коридори” у життя, тоді можна велосипедом досить швидко і без перешкод дістатися з Салтівського району до центра Харкова, дихаючи чистим повітрям”, – підкреслив архітектор. Відновлення руху вздовж річок допоможе реанімувати місцеву природу. “Хочу, щоб у містян змінилося ставлення до цього простору. Це не каналізація чи смітник. Система річок – унікальна можливість сприймати Харків по іншому”, – сказав наприкінці презентації Олег Дроздов.
Завершив цикл відкритих лекцій архітектор, тьютор Харківської Школи Архітектури Ігор Лялюк. Його ідея розгортається навколо того, щоб зшити місто, розділене річками, магістралями, коліями залізниці. “Об’єднувати райони міст, які розділені автошляхами пропоную мостами, зеленими платформами, створюючи пішохідні зв’язки”,- розповів Ігор Лялюк.
Представлений проєкт зосереджено на двох локаціях. Перша – проспект Бажана у Києві. Ця місцевість зараз складається з житлових кварталів обабіч проспекту, що має дуже жвавий автомобільний рух. Дослідження показали, що мешканці одного боку проспекту бачать озера з іншого, і це візуально виглядає поруч, але дістатися них вони не можуть, тому що пішохідні переходи знаходяться далеко і незручно. Проєкт пропонує альтернативу – функціональні мости з будинками, магазинами, які утворюють цілі пішохідні вулиці над існуючим проспектом, в противагу автомобільному рухові. Для цього учасники проєкту вивчили історичний контекст з мостами, де були лавки ремісників, та розглядали сучасний досвід.
Друга локація, яку вивчали архітектори, знаходиться в Харкові на перехресті вулиці Героїв праці, де було запропоновано побудувати мегакільце, структуру над дорогою, яка зможе служити торгівельним простором, шляхом транзиту та спілкування. Таким чином, за рахунок перенесення торгівельних площ з’являється можливість організувати парк навколо перехрестя, що покращить екологію території та імідж головного перехрестя Салтівки. В підсумку Ігор Лялюк зауважив, що ці проєкти є провокацією, яка ймовірно може стати імпульсом для дискусій, обговорень і привести до діалогу та розв’язання чинних проблем.
ПОРТАЛ МАЙБУТНЬОГО – ПРИВОКЗАЛЬНА ПЛОЩА
Вже недільним ранком, 10 жовтня, архітектори, студентки та студенти Харківської школи архітектури разом з німецьким гостем Андре Вінкелем зібрались на Привокзальній площі. Прогулянка під каву на площі дала можливість відновити сприйняття цього простору та налаштуватись на подальшу роботу. Тому що впродовж дня, учасники воркшопу мали осмислювати цей простір і запропонувати новий концепт привокзальної площі, вид якої відкривається першим всіх, хто приїжджає до Харкова. Щоб мати альтернативні погляди, учасники розділились на дві групи та цілий день розпрацьовували свої ідеї.
У другій половині дня кожна з команд презентувала своє бачення привокзального простору.
“Важливо розуміти саме контекст вокзалу, де він знаходиться. Тому що треба визначити вокзал в структурі міста”, – зауважив архітектор, тьютор ХША Денис Козак.
Для цього потрібно було сформулювали сильні та слабкі сторони цього простору. Обидві команди віднесли до переваг пряме сполучення із метром та громадським транспортом. До позитивних моментів додали пішохідну територію площі та близькість до центру, що є можливістю користуватися цим простором не тільки як транзитним, але й включати його у свої прогулянки Харковом. “Сама площа є воротами в місто та область – це також дає свої плюси”, – зазначила студентка 3 курсу ХША Неля Мороз.
До пріоритетних переваг Привокзальної площі віднесли цінну архітектурну спадщину, яка має стати стратегічною можливістю для цього місця.
Перелік слабких сторін та недоліків став значно довшим. Серед основних майбутні архітектори вважають – неінклюзівність простору. Наприклад, щоб потрапити на перший перон треба пройти великими сходами. Далека відстань до пандусів. Віддаленність зупинок громадського транспорту. “Взагалі не зрозуміло де знаходяться які виходи, і куди вони ведуть. Ця велика проблема складається через відсутність навігації”, – проаналізував студент ХША Костянтин Палєєв.
Кожна група підкреслила те, що багато внутрішнього простору вокзалу пустує. Тут помітили тільки комунальників, які обслуговують будівлі та периметр площі. Тобто є витрати з бюджету на утримання цього простору, який жодним іншим чином не задіяний. Цінну архітектуру площі учасники окреслили як занедбану спадщину.
“Відсутність дизайнкоду призвела до того, що розташування комерційних установ візуально забруднюють простір”, – додав учасник воркшопу Дарен Дмітрієв.
Студенти поділили територію з якою працювали на різні функції, і побачили, що в сукупності ці зони погано взаємодіють між собою. Каси приміські, міжміські та автовокзалу знаходяться в різних приміщеннях, які для зручності та компактності можна зібрати в одному місці. В різних частинах розміщені парковки, які взагалі становлять перешкоди для пасажирів на шляху до вокзалу.
“Виходячи з аналізу, команда прийшла до висновку, що потрібнен новий комплексний організаційний та просторовий проект, який зможез об’єднати собою всі ці роздріблені частинки, функції, з’єднати в одну багатофункціональну структуру. Тоді площа заживе новим більш якісним життям”,- підсумував студент ХША Ілля Ойзер.
Інша група представила вокзал як своєрідну точку переходу, портал у змінний вимір, в якому перебуває мандрівник, як місце, де глобальне зустрічається з локальним.
Розвивати район вокзалу студенти запропонували не тільки з урахуванням потреб пасажирів, а й долучити до цього процесу місцевих мешканців багатоповерхівок. Зробити простір площі більш безпечнішим та надати йому нових можливостей за рахунок проведення тут фестів та ярмарок міжнародного рівня.
Анре Вінкель погодився з аналізом площі майбутніх архітекторів. А від себе додав, що впродовж прогулянки по Привокзальній його не полишало відчуття скутості, хаосу та постійних перепон, які виникали на шляху. “В просторі вокзалу відчувається багато правил. Як людина, що потрапляє сюди, повинна себе поводити. І взагалі тут нема свободи”, – поділився своїми враженнями німецький експерт.
Він розповів, що у Нюрнберзі живе в центрі міста та переміщується тільки велосипедом чи поїздом. Це ознака високої якість життя – не стояти в пробках, не шукати місця на парковці. Експерт вважає поїзди ультрасучасним видом транспорту, якому належить майбутнє. “Ми повинні ставати екологічними. Переосмислити наше пересування у світлі змін клімату”, – підкреслив Андре Вінкель.
Наприкінці воркшопу всі зійшлися на тому, що вокзал має першорядне значення і це проєкт з великою перспективою, що тісно пов’язаний з майбутнім. Цей громадській простір є потужним ресурсом для міського розвитку. Та чим швидше ініціювати системні зміни Привокзальної площі та прилеглих територій, тим швидше тут запанує нове життя.
Дводенна подія відбувалась як частина освітнього процесу Харківської школи архітектури, в рамках Тижнів Німеччини в Україні за участі культурно-просвітницького центру “Будинок Нюрнберга” та підтримки Гете-Інституту, та почесного консула Федеративної Республіки Німеччина в Харкові.