Публічна дискусія: “Нова роль – нові правила: як система освіти має реагувати на зміну ролі архітектора?”
Публічна програма
05.
09
2022
Дискусія про нову роль архітектора завжди супроводжувала епохальні зміни у суспільстві, а сфера освіти ставала полем для пошуку рішення у професійній кризі. Сьогодні йде багато розмов про трансформацію українських міст під час та після війни, але ми пропонуємо зазирнути глибше та почати з розмови про переосмислення архітектурної професії.
– Які цілі та спосіб мислення архітекторів та архітекторок післявоєнної України?
– Як академія може виховати спеціалістів нової епохи та що є найбільшим викликом на шляху трансформації вищої освіти?
– Чи потрібен нам новий Баухаус і про що був би він сьогодні?
– Як академія може виховати спеціалістів нової епохи та що є найбільшим викликом на шляху трансформації вищої освіти?
– Чи потрібен нам новий Баухаус і про що був би він сьогодні?
Ми запрошуємо усіх небайдужих до долі української освіти та архітектури обговорити з нами ці та інші питання.
Розмова з аудиторією відбудеться після панельної дискусією з нашими спікерками: Дарʼєю Ожигановою (архітекторка та директорка бакалаврської програми ХША) та Ешлі Біґгем (архітектора та викладачка, дослідниця системи освіти в Університеті штата Огайо, США). Модераторка дискусії: Анна Помазанна (архітекторка, викладачка в ХША).
Розмова з аудиторією відбудеться після панельної дискусією з нашими спікерками: Дарʼєю Ожигановою (архітекторка та директорка бакалаврської програми ХША) та Ешлі Біґгем (архітектора та викладачка, дослідниця системи освіти в Університеті штата Огайо, США). Модераторка дискусії: Анна Помазанна (архітекторка, викладачка в ХША).
Тут ми підсумували найцікавіше з обговорення:
«Вже тривалий час намагаємося зробити так, щоб ми, як архітектори, були суб’єктами дискусії», – зазначила, відкриваючи дискусію, модераторка Анна Помазанна.
Але суб’єктність як право на радикальну творчість має зворотну сторону у вигляді відповідальності архітектора. Отже, варто порушувати питання «як залишатися відповідальним архітектору в українському контексті, де зараз чи не кожна заява архітектора зазнає успіху, бо вона дає людям надію» – Дарія Ожиганова.
А хто він такий, новий архітектор? Які навички він або вона повинні отримати?
«Архітектори повинні бути чудовими партнерами, тімбілдерами», – підкреслює Ешлі Бігман. «Архітектор тепер не просто створює продукт, він стає модератором суспільних процесів» – додає Дарія.
Багато йшлося і про важливість контексту, розуміння його складності.
«Чутливість до контексту завжди складна і вимагає від архітектора різноманітних навичок. Контекст післявоєнних міст в Україні буде ще складнішим, але ми з ним неминуче зіткнемося як архітектори» – Дарія.
Чи є зараз місце якомусь радикальному баченню в українському контексті?
«Події, які зараз відбуваються в Україні, вже є радикальними та руйнівними для суспільства, тому, можливо, якесь радикальне бачення може бути єдиним способом досягти успіху в процесі відбудови» – Ешлі.
«Коли ми як архітектори розглядаємо зв’язок між будівлями та суспільством, ми повинні думати в першу чергу про суспільство. Українське суспільство є травмоване, тому дуже важливо думати, як ця радикальна ідея має бути донесена до суспільства та як суспільство залучене до процесу прийняття рішень» – Дарія.
Значну увагу наші спікери приділяли освітньому процесу:
«Я вважаю, що навчання має бути болючим. Як ми вже говорили, студент повинен робити якомога більше помилок протягом навчального процесу у безпечному середовищі. Дізнаватися щось нове – це виклик. Ми ніколи не ставимо одних і тих же викладачів на ті ж студії для студента, тому що хочемо, щоб він спробував якомога більше методів» – Дар’я. «Згідна, освіта має бути незручною. Якщо вам комфортно, ви не кидаєте собі виклик», – Ешлі. «Освіта – це не дії першої допомоги. Йдеться про довгострокову стратегію», – підсумувала Дар’я.
