Мета, процес, результат. Куба Снопек

17.07

2020

Ми поговорили з Кубою Снопеком — директором програми Бакалаврату ХША, польським архітектором та дослідником.

Куба — урбан-дизайнер, педагог, публіцист і колишній викладач інституту “Стрєлка” у Москві, автор книг «Бєляєво назавжди» про збереження нематеріальної спадщини і «Архітектура сьомого дня» — всебічного дослідження польських церков, побудованих у комуністичну епоху.

Куба ініціював та став одним з засновників громадського простору “Сцена”, побудованого у Дніпрі. Останнім часом він займається дослідницькою роботою у Каліфорнійському університеті в Берклі. Куба з нами з самого старту роботи над створенням програми Бакалаврату. Ми поговорили про програму, підбір тьюторів і роботу зі студентами ХША та про те, як підготувати себе до будь-яких змін світу.

Про програму Бакалаврату

Як проходить робота над програмою? Зараз ти живеш і працюєш в Берклі, як часто вдається поспілкуватися з командою і тьюторамі офлайн і онлайн?

Спочатку нам потрібно було придумати та структурувати програму, знайти людей, які будуть її втілювати. Команда викладачів і тьюторів — це головне, що є у школи. Тоді, на старті, я приїжджав щомісяця. Найдовша зустріч відбулася перед запуском першого року. З усіма викладачами та учасниками команди ми уявили, що ми — студенти та «пройшли» крізь перший семестр, щоб зрозуміти його динаміку.

Ми стежимо та фіксуємо різні цикли у програмі школи: семестровий, річний та повний цикл навчання — 3,5 роки. Зараз ми знаходимося на дуже цікавому етапі — два роки програми позаду і, з одного боку, ми вже розуміємо динаміку року, (в якому стані студенти і викладачі в різні місяці, що і в якому темпі відбувається). У той же час ми ще не пройшли повний цикл та знаходимося в середині, коли частина процесів вже налагоджена, але ми все ще не бачимо результат.

Насправді, кінцевий результат ми побачимо через 10 років, адже освіта дає навички, знання та ідеї, які можуть «вистрілити» із запізненням. Після бакалаврату частина людей піде на магістратуру, хтось — на стажування або на роботу. І тоді ми побачимо, що ці люди почали робити щось цікаве, нове, сучасне.

Мета школи — підготувати нових кваліфікованих професіоналів, які здатні креативно мислити, швидко вирішувати завдання, володіти всіма доступними інструментами проектування, вести власні проекти і вільно працювати як в міжнародних, так і в українських бюро. 

Наша програма досить гнучка з точки зору тактики. Ми двічі робили перший семестр і вдруге був ефективнішим з точки зору організації програми. Там було багато тактичних змін — заміна проєктів і завдань, перестановка їх у часі. При цьому ми знаємо, якої мети ми хочемо досягти і шукаємо кращі шляхи для цього.

 

Як ви орієнтуєтеся, які зміни потрібно внести і коли?

Отримуємо фідбек від студентів і викладачів, а після на зустрічах деканату приймаємо рішення. Спроектувати програму — це як спроектувати будівлю. Це не процес, де ти завантажуєш дані в комп’ютер і він віддає готовий список помилок. Об’єктивно правильних рішень не існує. Проєктуючи програму, ми можемо з усіма обговорити проєкт, отримати всі дані, всю критику, але потім все одно доводиться приймати конкретні рішення. Ми приймаємо їх колективно, орієнтуючись на досвід усіх учасників зустрічей деканату, а також на досвід інших шкіл архітектури, який ми вивчили.

Тьютори

За якими критеріями ви обираєте викладачів? Як ви розумієте, що це — саме та людина?

Нам повинна подобатися робота людини — те, що він/вона робить поза школою. У всіх різні смаки, але є щось спільне. Нам всім подобається чутлива до контексту архітектура — соціального, людського, матеріального контексту, локальної культури. Ми дуже цінуємо архітекторів, які чутливі до реальності, що їх оточує. Нам подобаються нешаблонні проекти людей, які знаходяться в пошуку.

І друга складова — педагогічна культура. Одна з цілей Школи — поставити під сумнів існуючу модель навчання, яка заснована на ієрархії і на односторонньому спілкуванні від професора до студента. Ми намагаємося робити процес двостороннім. Ми б хотіли, щоб ієрархії було менше там, де вона не потрібна.

Багато студентів говорять, що цінують горизонтальні відносини між викладачами та студентами і вважають це однією з важливих особливостей Школи.

Це означає, що у нас вийшло) Школа виникла як відповідь на кризу сучасної архітектури міст, містобудування, урбаністики в Україн, і і ця ситуація пов’язана не стільки з архітекторами, стільки з тим, як ставляться і потім виконуються завдання.

Надзвичайно важливо, приступаючи до будь-якого проєкту, замислитися про те, у якому контексті він існує, та подивитися, чи все з цим завданням добре. Тому ми робимо акцент на те, що студенти можуть ставити завдання під сумнів. Небезпека цього методу полягає у тому, що  завжди є можливість, що всі підуть в обговорення і пошук нових варіантів, так і не зробивши завдання. З іншого боку, я думаю, що не дати можливість критично мислити набагато ризикованіше.

Про підготовку студентів до криз та змін

Як ви готуєте студентів до того, що за час навчання світ зміниться і сильно? Що потрібно зробити, щоб студент був готовий до будь-яких криз, як наприклад, зараз — пандемії коронавірусу?

Для цього у нас є Гуманітарний блок, мета якого — навчити студентів критично мислити. Бо можливість швидко докопатися до суті того, що відбувається без стереотипів і кліше — це і є інструмент, що дозволяє адаптувати свою практику до мінливої ​​реальності.

У нас був проект, в рамках якого студенти досліджували функціонування ринку. І відкрили досить багато правил, за якими функціонує така хаотична, на перший погляд, структура. Це приголомшлива практика, тому що вона показувала, що навіть у такій динамічної реальності можна швидко зрозуміти, що там відбувається. А якщо ти зрозумів — можеш скористатися цими знаннями в своїй архітектурній практиці.

Чи є щось спільне між ХША та тими інститутами, в яких ти вчився —  архітектурним факультетом в університеті Валенсії чи з Каліфорнійським університетом у Берклі, в якому працюєш зараз?

Я був пов’язаний з різними інститутами. В університету Валенсії та ХША є одна важлива спільна риса — акцент на матеріальність. Іспанська архітектура любить матеріали. Те, що відрізняє ХША від інших університетів Східної Європи — потужна майстерня, в якій можна все побудувати, зробити будь-який макет.

Між інститутом медіа, архітектури і дизайну «Стрєлка» і ХША схожість — акцент на критичне мислення.

З проєктом в Берклі, в якому я беру участь, немає нічого спільного, бо Берклі — величезний університет, в якому навчаються десятки тисяч людей. Все ж таки ХША — це щось невелике. Тут добудовується програма під кожного студента.

 

Чи можна масштабувати модель ХША на Харків або на всю Україну?

Питання, чи потрібно це. У школи є місія — створити нову українську архітектуру, і є питання, який масштаб для цього потрібен. Мій досвід показує, що якщо випустити 100 людей, які розділяють твої цінності, це вже дуже багато. Якщо ХША вирішить масштабуватися — є моделі, які дозволяють це робити. Вже є філія в Києві, наприклад. Що стосується масштабування з 20 студентів до 200 — це вже неможливо, тому що це інша модель.

 

Хто він, випускник ХША?

Ми хочемо, щоб наші випускники могли проєктувати, приймати просторові рішення, щоб вони були чутливими до соціального і матеріального контексту. Ми хочемо, щоб кожен їх проєкт проходив через критичне осмислення, щоб перед тим, як переходити до проєктування, наш студент міг відповісти на питання “З чого і як це робиться в даному місці?”, “Хто буде жити в цьому просторі?”.

 

Що тобі дає робота в ХША?

Те, що зараз відбувається в Україні — вкрай цікаво. Це той момент, до якого історики будуть не раз повертатися і називати його «відлигою», «культурним сплеском». Бути частиною тієї енергії, яка змінює реальність на краще — привілей.

Дискусії, які ми ведемо між викладачами і студентами, фундаментальні і важливі. Це не тільки дискусія про Харків чи Україну, це дискусія про професію. Так склалося, що всі, хто займається програмою, люблять повертатися до коріння професії й до питань “Хто такий архітектор?”, “Що таке матеріал?”, “Що таке проектування?”

 

Що має статися, щоб державні інститути України змогли перейняти досвід ХША і вдосконалити свої освітні програми?

Минулого року наші студенти розробляли проєкт школи. Ми в ХША завжди намагаємося знайти партнерів на різні проекти. І в процесі я зрозумів, що в темі освіти ми далеко не одні. Людей, які працюють з цією темою, тут набагато більше, тому швидше за все через 10-15 років в Україні з’явиться більше проєктів, університетів, курсів, на які можна і варто орієнтуватися.

ХША для мене — це симптом цих змін, цієї хвилі зміни освіти, тому що невеликих воркшопів, зустрічей, фестивалів дуже багато по всій країні і в різних містах. Я бачу як на закостенілий системі зростає дуже багато нових ідей.