1. ХАРКІВСЬКИЙ АТЛАС 7:00
Дослідження технічного блоку, 4 семестр, 2019/2020
Тьютори/-ки: Андрій Бідаков, Олег Дроздов, Христина Муха
Автори/-ки робіт: Олександра Анталь, Дарен Дмитрієв, Катерина Мовчан, Неля Мороз, Костянтин Палєєв, Марія Самійленко, Марія Супрун, Домінік Хорошавін, Аліса Александрова, Наталія Козуб, Марія Коломійцева, Дмитро Легейда, Ольга Мозгова, Катерина Пилипенко, Анна Пилипенко, Анна Прокопчук, Ганна Соколова
«Харківський атлас» використовує об’єкти міста як навчальний матеріал для осмислення студентами/-ками тяглості й розривів (не)матеріальних цінностей будівлі в постійно змінному урбаністичному середовищі. Дисципліна містить три компоненти: дослідження соціальних і культурних контекстів місця та написання історичної довідки об’єкта; дослідження природи конструкції, її тектоніки та змін, спричинених часом, політичними й технологічними трансформаціями; створення аксонометричного перерізу будівлі, який показує нашарування змін.
Кіноконцертний зал “Україна”
(1958–1963 роки. Архітектори Вадим Васильєв, Юрій Плаксієв, Володимир Реусов)
ККЗ “Україна” відкрито 1963 року, це була реконструкція літньої музичної сцени. Технічно вкрай складна на той час конструкція будівлі стала архітектурним маркером міста. Розташований у парковій зоні, з сучасними інтер’єрами та акустикою, зал був одним з центральних місць проведення дозвілля для харківців у радянський час.
Готель «Харків»
(1934 рік. Архітектор Григорій Яновицький)
Готель «Харків» символізує одночасно успіх і трагедію столиці радянської України. У 1934 році він став частиною конструктивістського ансамблю площі Дзержинського, яка демонструвала велич молодої радянської столиці. Друга світова війна і сталінські репресії змінили будівлю до невпізнаваності. Готель, пошкоджений під час війни і відбудований 1952 року за проєктом того самого автора, повністю відповідав вимогам сталінської архітектури.
Житловий будинок, вул. Пушкінська, 40/2
(1931-1933 роки. Архітектори: Микола Плєхов, Олексій Тацій. Інженер: Андрій Ваценко)
З 1919 до 1934 року Харків став одним з найбільших центрів конструктивістської забудови СРСР. Під час зведення будинку на Пушкінській, 40 у місті вже були Держпром та Головпоштамт. У 1930 році представник Харківської школи містобудування Павло Альошин запропонував проєкт соцміста ХТЗ, цього ж року було зведено гуртожиток «Гігант» і будинок за адресою Пушкінська, 54,2. Шестиповерховий, трисекційний житловий будинок з крамницею на Пушкінській був однією з перших і найвищою (на той час) будівлею, зведеною з великих шлакоблоків. Його кутова частина була спроєктована заокругленою (у вигляді 5 граней), щоб перевірити можливості застосування великих блоків у будинках складної конфігурації.
Центральний універмаг “Харків”
(1933 рік. Архітектор Олександр Лінецький)
Конструктивістська будівля динамічно підкреслювала своєю асиметричною композицією напрямок руху транспорту, що слідував одніею з найбільших магістральних вулиць до центру міста. У роки війни (1941-1945) універмаг згорів. Групі архітекторів у складі Михайла Мовшовича, Бориса Клейна і В. Харламова довелося створювати проєкт практично заново. Будівлю розкрили з торцевих сторін: на схід – до початку Московського проспекту, на захід – до набережної річки Лопань. Працюючи в політичному контексті так званого “сталінського ампіру” архітектори вимушені були переоформити її із застосуванням класичних архітектурних форм та оздобити незліченними декоративними елементами. Оригінальна ідея будівлі була остаточно втрачена.
Будинок тресту «Донвугілля»
(1925 рік. Архітектори: Анатолій Носсалевич, Ігнат Ломаєв)
Будівля тресту «Донвугілля» символізує епоху радикальних змін у місті від імперського часу через революцію до радянського модерного проєкту. В ній проглядаються впливи футуризму, риси революційного романтизму та елементи конструктивізму. Водночас «Донвугілля» відображає тяглість традиції промислових адміністративних будівель Харкова ХІХ століття.
Електротехнічний корпус харківського технологічного інституту
(1928–1931 роки. Архітектор Олексій Бекетов)
Ця будівля може прочитуватися як біографія відомого харківського архітектора Олексія Бекетова, яка розповідає про різні етапи його кар’єри та історії міста одночасно. В ній впізнавані елементи класицизму імперського часу, домінують експерименти з конструктивізмом і наявні спроби пристосуватися до політичних обмежень через додавання елементів сталінської архітектури.
Житловий будинок по вул. Чайковській
(1914 рік. Архітектор Олександр Ржепішевський)
Олександр Ржепішевський, автор величних будівель Харкова імперського часу, випередив час. Він втілив у цьому житловому будинку найсміливіші рішення модерної архітектури задовго до того, як Харків став столицею конструктивізму. За фасадом цього будинку творилася історія модерного Харкова як світової столиці фізики. З 1928 року в ньому жили працівники Українського фізико-технічного інституту, який очолював Ландау.
Будинок Науково-дослідного інституту гігієни праці
(1935 рік. Архітектор Віктор Естрович)
Пацієнтами закладу були працівники індустріального міста, а сам інститут представляв нову радянську медицину, доступну для робітничого класу. Конструктивістська будівля інституту демонструвала модерність столиці радянської України і розрив з минулим. Водночас вона засвідчувала тяглість традиції через застосування чіткої семантичної ієрархії, яка була типова для архітектурного ландшафту міста.
Новий пасаж, або універмаг «Дитячий світ»
(1910-ті – 1954 роки, Архітектори: Олександр Лінецький, Михайло Піскунов)
Будівництво будівлі пасажу було розпочато до революції 1917 року та завершено у 1925 році. “Дитячий світ” був дітищем довоєнної епохи розвитку радянської торгівлі. Упродовж війни, у період 1941-1943 років, будівля пасажу постраждала. Відновлення будівлі здійснювали протягом 1947-1954 років. У процесі реконструкції будівлі від пасажу було відділено на довжину одного планувального кроку південно-східне крило, а потім приєднано до будівлі міськради, яку зводили в цей час.
Цирк
(1974 рік. Архітектори: Соломія Гелфер, Георгій Напрієнко. Інженер Володимир Шемякін)
Будівлю цирку виконано за типовим проєктом московського державного інституту з проєктування театрально-видовищних підприємств «Діпротеатр». Використання прямовисної оболонки дозволило застосувати суцільне скління приміщень вестибюля, фоє, кулуарів. Однак таке рішення виявилося недоцільним для циркового будинку, адже обмежувало вагу обладнання, що підвішується до конструкції. Піддашок цирку – це не частина конструктивного опорного кільця гіпара покриття цирку, а «підвішена» до стіни декоративна форма, що має в загальній архітектурній композиції будівлі «естетичне» значення.
НТУ «Харківський політехнічний інститут» Навчальний корпус № 1 (У1)
(1974 рік. Архітектори: І. Овсянкін, Віктор Лівшиць. Інженери: Є. Трошкін та М. Резнік)
Харківські архітектори почали проєктувати цей будинок після появи хмарочоса Міса ван дер Рое на Лейк Шор Драйв в Чикаго. Це найвищий будинок в 60-ті в Харкові, що є своєрідним твердженням. Його розташування маніфестує, що в місті панує освіта. Корпус політехніки дивився на промислову зону лінійного міста. В будівлі й до сьогодні функціонує шість ліфтів, з них два – швидкісні, які вмикають за 10 хвилин до початку лекції та вимикають з початком.
Готель “МИР”
(1977-1979 роки, Архітектори: Сергій Миргородський, Роман-Енріке Гупало, Н. Діденко, І.Іванов, Віктор Савченко. Скульптор В. Клочков)
На момент побудови “МИР” був першим сучасним готелем у Харкові. Продумане розміщення комплексу в містобудівному середовищі, добра організація підходів та під’їздів, чітке функційне рішення будівлі та відповідне йому сучасне конструктивне рішення корпусів, тонкий підхід до художньо-декоративного оформлення інтер’єрів дозволяє вважати готель “МИР” одним з найкращих готелів, зведених в Україні у 80-ті роки.
2. ПАВЛОВЕ ПОЛЕ 6:39
Студійний проєкт, 6 семестр, 2021.
Тьютор/-ка: Олег Дроздов, Марія Целік
Автори/-ки проєктів: Аліса Александрова, Наталія Козуб, Марія Коломійцева, Ольга Мозгова, Анна Прокопчук, Ганна Соколова
Альтернативна історія: переосмислення мікрорайону в центрі Харкова та перетворення його на повноцінний багатофункційний міський простір
Проблематика:
Як проєктну основу було обрано частину житлового мікрорайону Харкова, побудованого в період 60-70-х років. І хоч останні 40 років район активно розвивається, ще в 70-х Павлове Поле було околицею міста. Зараз ця територія стала географічним центром, але не ментальним. Проєкт дає змогу переосмислити “міську спальню” як більш синтетичний багатофункційний район.
На сьогодні Павлове Поле складається з панельних, цегляних п’ятиповерхових будинків – “хрущовок”. Відсутність парків, неорганізовані простори дворів та архітектура низької якості – це проблеми, що лежать на поверхні, однак цей перелік можна продовжувати. Головне те, що з кожним роком усе більше втрачає актуальність функційна програма, яка була закладена в проєкт цього району. Водночас через невелику щільність і низьку поверховість забудови за 20-30 років район перетворився на справжню зелену оазу. Разом із центральним розташуванням це робить його одним із найпривабливіших районів для життя в Харкові.
Шляхи розв’язання:
Не виходячи за межі плям наявної забудови, спроєктувати новий з погляду функційної програми та архітектури анклав усередині житлового району.
Надмета проєкту:
Спроєктувати синтетичну будівлю, де раціонально розподілено всі функції, та розв’язувати проблему комфорту й регулювання клімату.
3. АБСТРАКЦІЯ 2:45
Студійний проєкт, 1 семестр, 2020.
Тьютори: Олександра Нікітенко, Аліна Єсаян
Автори/-ки робіт: Юлія Барановська, Марцеліна Богач, Єлизавета Грицкевич, Марія Мурай, Ілля Ойзер, Микита Погорєлов, Андрій Своровський, Вікторія Туровська, Анна Усікова, Захарій Юсубов, Софія Кузьмичова
Архітектурне висловлювання – це інтерпретація та синтезування автором особистого досвіду, пам’яті та культури разом з особливостями контексту в широкому розумінні. Чотири кроки – фотографія / графіка / рельєф / простір – спрямовані на формування розуміння інтерпретації та абстрагування як інструменту архітектурного проєктування. Графічні роботи спираються на фотографію, використовуючи її закономірності та логіку. Інтерпретуючи, спрощуючи та узагальнюючи графічну композицію, рельєф стає першою спробою вийти з площини аркуша в об’єм. Простір оперує категоріями площини, маси, об’єму та порожнечі з огляду на світло й тінь, враховуючи людський масштаб. Кожен наступний крок є абстрактною інтерпретацією попереднього, продовжує та зберігає його логіку.
4. АРТ-РЕЗИДЕНЦІЯ 2:20
Студійний проєкт, 2 семестр, 2021
Тьюторки: Дар’я Ожиганова, Ганна Вовченко
Автори/-ки проєктів: Марцеліна Богач, Єлизавета Грицкевич, Марія Мурай, Ілля Ойзер, Микита Погорєлов, Андрій Своровський, Анна Усікова, Захарій Юсубов, Софія Кузмичова
Проєкти житлових будинків/майстерень для українських митців і мисткинь у рамках розроблення концепції нової арт-резиденції Biruchiy на місці колишньої турбази в місті Путивль.
Проблематика:
Проєктування в наявному контексті та зі справжніми, а не абстрактними “замовниками”, які мають власні цінності, дає підґрунтя для дослідження, критичного осмислення та обговорення доцільності використання принципів уже наявних типологій житла.
Шляхи розв’язання:
Розроблена концепція зонування всієї території резиденції виходить з її місії та візії і водночас формує контекст для подальшого проєктування індивідуальних будівель-майстерень для митців. Працюючи з індивідуальним замовником та досліджуючи особливості його способу життя та роботи, ми розробили унікальні сценарії і програми будинків. Надважливим стає місток між концепцією циркуляції та просторовим рішенням, що дозволяє відбутися необхідним сценаріям і формує низку переживань сприйняття простору в мешканця будівлі.
Надмета проєктів:
Стимулювання дискусії про феномен будівлі та її просторові інтерпретації, що провокує до роздумів про genius loci і спроможність архітектора проєктувати радше місця, а не простори.
5. MADE IN BARABASHOVO 8:02
Студійний проєкт, 5 семестр, 2020.
Тьютор/-ки: Надя Ніліна, Денис Козак, Олександра Нарижна
Автори/-ки проєкту: Аліса Александрова, Наталія Козуб, Марія Коломійцева, Дмитро Легейда, Ольга Мозгова, Катерина Пилипенко, Анна Пилипенко, Анна Прокопчук, Ганна Соколова
Проєкт переосмислення території навколо ринку Барабашово як багатофункційного міського середовища, в основі якого закладено принципи ландшафтного та екологічного планування.
Проблематика:
Ринок Барабашово, який проєктували як тимчасовий комплекс, наразі зіткнувся з багатьма проблемами: значне зменшення обсягів торгівлі, сезонні підтоплення та пожежі, невиправдані розміри та величезні витрати на обслуговування. Перехід торгівлі в онлайн, відплив населення з Харкова та відсутність цілісної стратегії розвитку міста – глобальні чинники, що актуалізують питання доцільності ринку такого масштабу й розміщення його на території біля Журавлівського гідропарку.
Шляхи розв’язання:
Нове бачення полягає також у розвитку багатофункційного середовища вздовж основних вулиць з формуванням транспортного хабу навколо станції метро. Величезний торговельний майданчик стає повноцінним виробничо-дослідницьким районом міста, що створить нові економічні стимули та високотехнологічні робочі місця. Запропоновано реконструкцію водойм та річок на території ринку, а також розширення та розвиток прилеглої набережної, що стимулюватиме розвиток гідропарку та екологічної стійкості всього району.
Надмета проєкту:
Мата полягає у формуванні концепції нового містобудівного каркаса Харкова, частиною якого є проєкт переосмислення ринку Барабашово. На основі використання, розширення і зв’язування парків міста, річок і прилеглих до них територій формується система нових зв’язків та змістів, які в тривалій перспективі перетворять Харків на комфортне, екологічне та інвестиційно привабливе місто.
6. МАКЕТ СТІНИ / КОНСТРУКЦІЇ З ЦЕГЛИ 1:05
Технічеий блок, 1-2 семестр, 2020/2021
Тьютор: Андрій Бідаков
Автори/-ки робіт: Юлія Барановська, Марцеліна Богач, Єлизавета Грицкевич, Марія Мурай, Ілля Ойзер, Микита Погорєлов, Андрій Своровський, Вікторія Туровська, Анна Усікова, Захарій Юсубов, Софія Кузьмичова
Сприймаючи навантаження, розмежовуючи простір та визначаючи напрямок руху, стіна є одним з базових елементів архітектури. Розуміння тектоніки стіни з того чи того матеріалу та усвідомлення пластичності цегляного мурування народжуються через моделювання фізичних структур стін. Досліджуючи властивості матеріалів та особливості технологій будівництва, стіна сприймається дзеркалом регіону, часу і традиції.
7. КРАШ-ТЕСТИ / СТРУКТУРИ / КОНСТРУКТИВНІ ВУЗЛИ 4:03
Технічеий блок, 1-2 семестр, 2020/2021
Тьютор: Андрій Бідаков
Автори/-ки робіт: Юлія Барановська, Марцеліна Богач, Єлизавета Грицкевич, Марія Мурай, Ілля Ойзер, Микита Погорєлов, Андрій Своровський, Вікторія Туровська, Анна Усікова, Захарій Юсубов, Софія Кузьмичова
Підпорядковуючись фізичним законам матеріального світу, архітектура є його невід’ємним складником. Конструкція та структура – спосіб мислення архітектора/архітекторки мовою, що відчувається фізично. Під час моделювання структур і вузлів та їх випробування з’являється розуміння потенції, можливостей та особливостей тієї чи тієї конструктивної схеми, того чи того вузла, що розкриває його поетику і драматургію. Тектоніка є формою мистецтва, структура – самоцінним шаром архітектури, що не суперечить ідеї та концепції.
8. ДОСЛІДЖЕННЯ СЄВЄРОДОНЕЦЬКА 5:42
Студійний проєкт, 5 семестр, 2021
Тьютор/-ка: Фулько Трефферс, Наталія Козуб
Автори/-ки робіт: Олександра Анталь, Дарен Дмитрієв, Катерина Мовчан, Неля Мороз, Костянтин Палєєв, Марія Самійленко, Марія Супрун, Домінік Хорошавін
Місто Сєвєродонецьк виникло у 30-х роках ХХ ст. для робітників заводу-гіганта “Азот”. “Азот” був джерелом прибутку й гордості, у період з 2014 і до початку повномасштабного вторгнення Росії він працював на 10 %, а в 30 км від міста проходила лінія фронту. Після окупації Луганська Сєвєродонецьк став новим обласним центром, а з реформою децентралізації місто стало отримувати кошти в бюджет для власного розвитку.
Студентам запропонували сформулювати власне бачення того, як міське планування може сприяти розвитку Сєвєродонецька, та відповідно до цього розробити майстер-план для обраної ділянки з деталізацією найважливіших елементів. Також було поставлено завдання в ситуації невизначеності та надмірної проблематизації навчитись робити вибір на користь одного з можливих сценаріїв і набути навичок міського планування в різних масштабах.
Робота почалася з двох поїздок на місце проєктування, щоб зібрати дані для дослідження. Індивідуальна проєктна робота студентів супроводжувалась консультаціями, лекціями-дискусіями й робітнями.
Фінальним результатом стало спільне дослідження міста Сєвєродонецьк та індивідуальні проєктні пропозиції.
9. ВОРКШОП CENTRALA 1:32
Тьютор/-ка: Сімоне де Якобіс, Малґожата Куцевич
Студенти/-ки: Олександра Анталь, Дарен Дмитрієв, Катерина Мовчан, Неля Мороз, Костянтин Палєєв, Марія Самійленко, Марія Супрун, Домінік Хорошавін, Юлія Барановська, Марцеліна Богач, Єлизавета Грицкевич, Марія Мурай, Ілля Ойзер, Микита Погорєлов, Андрій Своровський, Вікторія Туровська, Анна Усікова, Захарій Юсубов, Софія Кузьмичова
Взаємодія архітектури й довкілля поглиблюється і досліджується через споглядання та вивчення базових елементів навколишнього світу: води, повітря, землі, світла, гравітації. Тижневі воркшопи з польською групою CENTRALA спрямовані на розуміння особливостей і потенцій базових елементів довкілля та експериментування з ними. Як працює гравітація? Як вода і повітря впливають на архітектуру, стаючи її частиною? Чим формується мікроклімат міста? Якою є природа світла? Як свідомо підходити до цих фундаментальних складників, які зрештою стають архітектурою, та як режисувати їх?
10. ІНФРАСТРУКТУРА + 8:10, 4:48, 7:01
Дипломний проєкт, 7 семестр, 2021.
Тьютор: Денис Козак
Авторки проєктів: Аліса Александрова, Марія Коломійцева, Анна Прокопчук
Три проєкти – три візії, що мають на меті продемонструвати потенціал наявної інфраструктури Харкова щодо її перетворення на повноцінний міський простір.
Проблематика:
Розвинута інфраструктура дає безумовне благо для всіх містян. Водночас її просторова організація створює величезні виклики в контексті сучасних міст, де якісний комфорт, зручність та мобільність стають основними пріоритетами. Інфраструктура через свою монофункційність відокремлена від міських процесів, створює бар’єри та займає величезні території, зокрема в центральних частинах міст, що має всебічні негативні наслідки.
Шляхи розв’язання:
Стратегія проєктів спирається на урбаністичні концепції, що вбудовують інфраструктурні мережі в новий зміст. Базуючись на ідеї компактного децентралізованого міста, проєкти просторово видозмінюють наявну інфраструктуру, додаючи їй нові функції та створюючи нові зв’язки. Проєкти мають на меті продемонструвати можливість безпосереднього співіснування інженерних комунікацій та буденного міського життя.
Надмета проєктів:
Сформувати набір рішень, що можуть стати основою трансформації пострадянських інфраструктурних проєктів по всій Україні. Стимулювати публічні дискусії щодо використання цінної території навколо інфраструктури в межах міст та необхідності подальшого вдосконалення нормативного законодавства щодо проєктування громадських функцій у цих зонах.
11. ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ: КЛЮЧОВІ ПИТАННЯ 5:16
Студійний проєкт, 3 семестр, 2019.
Тьютор/-ка: Ігнас Уогінтас, Олександра Кривцова
Авторки проєктів: Аліса Александрова, Наталія Козуб, Ольга Мозгова, Анна Прокопчук, Анна Пилипенко
Проблематика:
Школа відіграє невід’ємну роль у навчанні кожної дитини, проте школа, яка була побудована ще за радянських часів, може не відповідати сьогоднішнім потребам молодої особистості. Глобальні реформи освіти відбуваються в усьому світі. Сьогодні ми бачимо все більшу значущість індивідуально зорієнтованого та міждисциплінарного навчання, соціальних стосунків. Спостерігаємо необхідність усе частіше застосовувати більш персоналізовані, зорієнтовані на студента лабораторні методи навчання. Однак що це за методи і як вони можуть бути втілені за допомогою форми та простору доброї школи? Чи може (і якщо так, то в який спосіб) архітектура вплинути на те, як учень навчається, взаємодіє, грає та росте як критично мислездатна й допитлива істота?
Цілі:
Навчитися аналізувати наявні складні ситуації та працювати над їхнім вирішенням, щоб допомогти студентові розвинути критичне мислення, визначити проблеми та поглибити навички розв’язання проблем. Дослідити, як нові моделі навчання можуть вплинути на формування просторів, чи може школа виглядати як робоче місце, як група навчальних просторів на базі факультету, як відкриті студійні навчальні простори, як індивідуалізовані навчальні простори, зрозуміти роботу внутрішньої спільноти школи (учнів, їхніх батьків, вчителів) та її взаємодію з іншими міськими спільнотами. Як розвивати свідомість, навчаючи мислити про природу, екологію, екологічний дизайн? Як можна раціонально використовувати вичерпні ресурси? Чи можна застосовувати локальні матеріали та які переваги це може дати? Якими можуть бути способи використання та повторного використання навчальних просторів? Як сприяти інтеграції школи й громади та підтримувати її? Чи може це працювати як каталізатор сусідства? Чи слід викладати лише в аудиторіях? Як простір може стати динамічним у статичних структурах зі змінними вимогами (наприклад, зміною кількості учнів)?
Завдання:
Проаналізувати одну з наявних шкіл та визначити одну з ключових проблем, згаданих вище, чи іншу, працювати над її розв’язанням, запропонувати просторову конфігурацію. Зрозуміти та визначити роботу наявної школи для початкових класів (від 1-го до 4-го курсів), а також запропонувати, як її можна змінити, удосконалити, оптимізувати на основі завдання клієнта (шкільної організації).
Місце проєктування:
Мікрорайон 522, три школи, що розташовані поряд: № 107, № 17, №55.
12. ПЕРФОРМАНС “ТІЛО І ПРОСТІР” 7:56
Блок навички, 1 семестр, 2021.
Тьютори: Костянтин Зоркін, Микола Набока
Студенти/-ки: Анастасія Аніськіна, Кирило Бабій, Марія Гайбонюк, Дар`я Горовенко, Олександр Головашкін, Софія Гольц, Наталія Гопало, Мирослава Куделя, Елеонора Лущик, Георгій Максименко, Пауліна Марченко, Нечитайло Кирило, Олександр Подольський
Людина взаємодіє і відчуває простір тілесно. Якою є природа руху людини в просторі? Чи впливає простір на рух людини й чи може рух впливати на простір? Розуміючи тілесне сприйняття простору, архітектор режисує відчуття, моделюючи простір у той чи той спосіб. Зміщуючи фокус уваги з себе як творця з індивідуальним висловлюванням і переносячи його на ляльку – модель людини в реальному масштабі, архітектор зосереджується на людині, яка буде сприймати простір і для якої простір спроєктований.
13. СВІТЛО – ТІНЬ – РЕФЛЕКСІЯ (серіал) 5:00, 6:44, 5:51, 6:53, 3:46, 8:05, 6:04
Виставка року 2020
Тьютор: Борис Філоненко
Студенти/-ки: Олександра Анталь, Дарен Дмитрієв, Катерина Мовчан, Неля Мороз, Костянтин Палєєв, Марія Самійленко, Марія Супрун, Домінік Хорошавін,
Александрова Аліса, Пилипенко Катерина, Пилипенко Анна, Коломійцева Марія, Прокопчук Анна, Соколова Ганна, Козуб Наталія, Мозгова Ольга, Легейда Дмитро, Тельнова Тетяна
Ніхто не був готовий до 2020 року, навіть архітектори. Ще у вересні 20-го студентам нульовому року говорили «Рятуй місто, ставай архітектором», а вже у лютому 21-го зрозуміли, що краще б казали «Почни з нуля». Пандемічний світ не залишив вибору, адже важко врятувати місто в самоізоляції. Проте за цей скадний рік школа встигла досить багато — в Черкасах, в Задержпром’ї, в 522-му мікрорайоні Салтівки, в селі Коропове, на Рибальському острові в Києві. Як результат, 19 студентів першого і другого курсів розповіли про все це на виставці року.
Вони розповіли про цей рік зсередини студентської спільноти ХША та запросили глядачів не в простір великої зали школи, а на відеохостинг. Цього разу виставка року стала серіалом.
