Академічна мобільність в ХША. Програма Еразмус+

Академічна мобільність – це важлива складова навчання, що розвиває міжкультурну компетентність, міжнародні зв’язки та підвищує якість освіти.

Харківська школа архітектури бере участь в програмі Erasmus+! Цього семестру дві студентки 3 курсу ХША долучилися до освітньої програми в Технічному університеті Брно. Ми дізналися про їх досвід, адаптацію в новій країні та середовищі, роботу в іншому контексті та наповнення їх освітньої програми.

Анна Проскура:

Для мене академічна мобільність — це можливість побачити зсередини підходи до навчання в іншій країні. Через знайомства з іншими інтернаціональними студентами/-ками я пізнаю не тільки методи викладання в Чехії, а й в інших країнах. Час, проведений тут, надихає мене дізнаватися все більше і більше про світ, архітектуру і різні культури. 

Дуже важливо мати інтернаціональних знайомих, це неймовірно цікаво та корисно. Я дізнаюсь про несподівані деталі навчання не тільки на архітектурі, а й на багатьох інших спеціальностях з наших розмов. Нас багато чого обʼєднує, і багато чого відрізняє, це і робить перебування тут унікальним.

Соломія Кульчинська: 

Основна дисципліна тут, як і в ХША, — це студія. 

Наш замовник — муніципалітет невеликого містечка, який має своє бачення території, усвідомлює частину її проблем й процесів, що тривають роками, але не знає, як саме діяти далі. Наше завдання — проаналізувати ситуацію та запропонувати доцільні рішення. 

Мій навчальний план на цей семестр вийшов дуже різноманітним: я відвідую заняття як на інженерному факультеті, так і на факультеті мистецтв. Частина курсів має практичний, дослідницький характер і пов’язана з конкретними ділянками, інші ж — більш теоретичні, деякі зовсім технічні.

Анна Проскура:

Адаптація пройшла легко та швидко, бо всі студенти/-ки привітні та зацікавлені. Також полегшує переїзд той факт, що тут я навчаюсь тієї ж спеціальності, що і в Україні, а коло спілкування в більшості складається зі студентів архітектури, що робить перебування у Брно комфортним і цікавим, і наче знайомим.

Соломія Кульчинська:

Брно не здається кардинально іншим — архітектура, структура міста, навіть деякі історичні процеси нагадують українські. Але справжня різниця проявилась, коли я почала працювати над проєктами. У рідній країні я інтуїтивно відчуваю міста й людей, адже належу до тієї самої культури. Тут же, за кордоном, це відчуття зникло — те, що вдома здавалося очевидним, у новому середовищі потребує довгого й уважного дослідження. 

Саме тому надзвичайно цінною стала співпраця з місцевими студентами-архітекторами/-ками. Коли кожен свідомий власної оптики, розуміє, чому помічає певні речі, і прагне долучитися до спільного дослідження — тоді робота стає по-справжньому плідною, а результати здатні здивувати.