Харкiвська школа архiтектури — приватний заклад вищої освіти.

“Поетичний простір”: театрально-мистецький воркшоп випускників паризької школи фізичного театру

27.08

2021

В липні цього року студенти/-ки 1 курсу проходили практику, в рамках якої вони брали участь у театрально-мистецькому воркшопі, спрямованого на роботу з простором, його властивостями та взаємодію з тілом. Разом із Миколою Набока,  Джонатом Бен-Шауль (Великобританія) та Івент Санз (Іспанія), випускниками паризької школи фізичного театру Ecole Internationale de Théâtre Jacques Lecoq та курсу L.E.M. (Laboratoire d’Etude du Mouvement), вони досліджували відчуття і сприйняття навколишнього світу, використовуючи елементарні форми.

 

Для декого з вас це перший візит в Україну. Які ваші враження від міста та від Школи?
Джонатан

Дуже приємно бути в Харкові. Ми поки що не змогли дослідити місто, адже готувалися до воркшопу.  Сама будівля школи вражає. Вона надихнула нас!

 

Івет

Мені дуже подобається школа! Цей простір просто неймовірний. Він дав нам багато можливостей для роботи над вправами з руху.

 

З чого складався воркшоп? Чим ви займались протягом 3 днів?
Джонатан

 

Основним завданням воршопу було продемонструвати студентам як через рух натхнення може прийти звідусіль. 3 дні студенти мали заняття з руху та ательє. На заняттях з руху вони досліджували динаміку простору через рух тіла, а на заняттях з ательє – трансформували той досвід, який мали на заняттях з руху, у фізичні форми. Фінальна презентація складалася із 2-х частин. 1 частиною стала виставка робіт, які зробили студенти під час воркшопу, а 2 частина була рухомою частиною, яку вигадали студенти, працюючи над інтерпретацією текстів Майка Йогансена та розповіді “Падіння дому Ашарів” Едгара Аллана По.

 

 

 

Які були очікування перед початком роботи зі студентами/студентками?
Джонатан

 

Ми планували цей воркшоп разом із  Паскаль Лєкок та Еммануель, які були нашими викладачками в паризькій школі фізичного театру Ecole Internationale de Théâtre Jacques Lecoq та курсу L.E.M. (Laboratoire d’Etude du Mouvement). Еммануель – архітекторка і вона дала нам декілька порад щодо роботи з архітекторами. Ми припускали, що студенти будуть почуватися комфортно на майстер-класах і менш впевнено під час занять з руху. Нам сподобалася ідея надихнути молодих архітекторів на створення структур та форм. Нам було дуже цікаво подивитися, як вони сприйматимуть ці провокації.

Вже працюючи зі студентами, ми відкрили для себе багато нового. Наприклад, коли ми просили їх створити конструкцію із різних матеріалів, вони одразу уявляли маленьку людину всередині цієї конструкції. Ми намагалися вирвати їх із цього мислення та більше думати про динаміку та розширення простору.

 

Микола

Так, дуже часто перед тим, як почати щось створювати, вони дуже добре це планували. Крок за кроком до фінального результату, а потім вони втілювали його у реальність.

 

 

В одній із наших бесід ви згадували, що студенти на початку були сором'язливі. Зрештою, вони почувалися комфортно?
Івет

 

Спочатку вони трохи хвилювалися тому, що вони не знали що потрібно буде робити, вони не звикли до деяких вправ. Але це хвилювання пройшло, коли вони почали працювати над завданнями.

 

Микола

 

Так, але вони також почували себе трохи незручно, оскільки групова робота, яку ми їм пропонували, була такою, якою вони ніколи раніше не займалися. 

 

Джонатан

Нам студенти розповіли, що цей воркшоп став тімбілдінгом, обєднанням групи. Для архітекторів важливо не просто працювати над собою, а й спілкуватися з людьми, бути відкритими до всього, що відбувається навколо.

 

Яка частина найбільше сподобалась студентам/-кам?
Джонатан

Думаю, їм дуже сподобалися динамічні вправи, під час яких було потрібно взаємодіяти один з одним. В кожному з нас є дитина, яка любить грати в ігри. Метою курсу було пробудити в них дитину.

Також, швидко створювати конструкції без математичного формулювання, просто думаючи про форму та статику.

 

Які відмінності між баченням простору митцями та баченням архітекторів?
Джонатан

 

Я думаю, що архітектори добре розуміють динаміку в теоретичному сенсі, але не динаміку руху тіла. І в цьому сенсі, бачення простору митцями та архітекторами досить схоже, але виходить з абсолютно різних напрямків. Цей воркшоп став своєрідним обміном: ми презентували наш світогляд, не знаючи світу архітекторів, а вони –  те, чого не знаємо ми. Було дуже цікаво знайти спільну мову. 

 

Микола

 

Для мене, у нашому підході майже відсутня потреба в інтелектуальному обґрунтуванні того, що ми робимо. Це більш інстинктивне наповнення. Як сказав Джонатан, вам не потрібно говорити, а просто почати щось робити. 

Кожного разу, коли студенти працювати в групах, вони починали обговорювати завдання і вони знову поверталися до підходу «ми робимо те і те», і ми просили їх працювати без розмов і в них виникали питання як це можна зробити. Тому, я думаю, що це був виклик: як спілкуватися, як передати свої почуття,не розмовляючи.

 

Чи помітили ви якісь відмінності під час групової та індивідуальної роботи?
Микола

 

Перше, що спадає мені на думку, коли ви працюєте з іншими, вам потрібно прислухатися до того, що відбувається, а іноді і погоджуватися йти в одному напрямку. В індивідуальній роботі ви можете дозволити собі бути більш егоїстичним, але в груповій роботі ви повинні бути щедрими. Вам потрібно обговорити власне бачення з кимось іншим. На мою думку, це допомагає народжуватись більш цікавим ідеям.

Чи будуть якісь поради студентам/-кам?
Івет

Хочеться, щоб їхня мотивація не згасала і выдчувати творчість у повсякденному житті.

 

Джонатан

Будьте відкритими, адже натхнення можна знайти у простих речах. Ви можете побудувати будівлю, надихнувшись деревами, що колишуться під вітром або придумати ідею для автомобільної естакади, спостерігаючи за опаданням листя.