Харкiвська школа архiтектури — приватний заклад вищої освіти.

Зрозуміти місто, щоб змінити його. Аня

#студентиХША

25.06

2020

«Ми хочемо зрозуміти Харків, щоб змінити його та після навчання створювати будівлі, що потрібні місту», —  говорить студентка другого курсу Аня Прокопчук.

Про те, як змінити своє місто на краще, будувати разом із друзями плани створення екосистеми у креативному середовищі, шити сумки та встигати здавати екзамени. Про ком’юніті школи, важливість вивчення міста та чутливість до місцевого контексту. Про те, що треба прагнути до змін, і ще трохи про те, чому замість сцени у сквері ХША студенти та студентки побудували лавки у нашому інтерв’ю з Анею.

Чим ти займалася до ХША?

Я потрапила до ХША після школи. Ходила на підготовчі курси в ХНУБА і на Нульовий рік в ХША одночасно, бо завжди хотіла, щоб моє життя було пов’язане із дизайном. Архітектуру обрала бо це для мене — найвища ступінь дизайну та мистецтва взагалі. В жодній професії немає такої складності та такої широкої сфери діяльності.

До цього я здобула різний досвід на фестивалях як волонтерка.  2 роки поспіль я волонтерила на фестивалі Plan B. Зараз теж намагаюся брати участь в різних локальних харківських проєктах, бо хочу отримати необхідний досвід та здійснити свою мрію — організувати простір, таку собі спільну майстерню, де творчі люди знайомилися б та мали змогу вільно спілкуватися.

Друга моя ідея — створити онлайн платформу, на якій кожен та кожна можуть знайти потрібну собі інформацію про місцевих архітекторів, урбаністів та активістів, знову ж таки для того, щоб створити екосистему для спілкування, обміну досвіду та гуртування людей навколо спільних ідей.

У Харкові не вистачає нетворкінгу.

 

Щось в твоєму житті змінилося після вступу до ХША?

Так, кількість вільного часу та коло спілкування) Від знайомих з державних університетів постійно чую здивоване «Ти що, хочеш повертатися до університету?» та розумію, що дуже хочу, бо, по-перше, всі ми у групі стали близькими друзями.

ХША зібрали під одним дахом дуже талановитих та різних людей, у яких є єдина спільна риса — захоплення справою, якою займаєшся. А для будь-якого університету нічого не може бути краще, ніж здорова спільнота, що буде надихати, вчити та розвивати кожного, хто в ній знаходиться. 

 

 

У нас є можливість налагодити зв’язки з професіоналами в твоїй сфері з різних міст та країн. От, наприклад, я нещодавно зрозуміла, що на канікули можу поїхати до Atelier NL — лекторів ХША з Голандії, бо вони запрошували нас. Такі контакти у професії дуже важливі, бо після закінчення ХША, якщо не знаєш що робити одразу, можна приїхати до тьюторів у їх бюро, подивитися, як вони працюють чи навіть здобути перший практичний досвід роботи в їх команді.

Що тобі особисто подобається в освітньому процесі? Які проєкти запам’яталися?

Круто, що ми вивчаємо своє місто, бо я прийшла до ХША із бажанням після навчання будувати в Харкові та змінювати його. Багато наших проєктів повністю базуються на харківських реаліях — ми вивчаємо райони Харкова, структуру міста, його історію, деталі забудови тощо. Наприклад, наше дослідження барахолки та ХНАТОБу. Таке вивчення міста допоможе проєктувати те, що цьому місту треба і те, що відображає його сутність. Це полегшує процес проєктування та дає змогу вести діалог про майбутнє міста, його концепцію.

Дуже запам’яталася наша літня практика — ми збирали корисні контакти для того, щоб зробити творчий кластер. Ціллю було об’єднати всіх «залопанських» — «Гараж хаб», фотостудію, художню студію «Аза Нізі Маза», школу комунікацій «Багаж».

Ми хотіли зробити сцену — майданчик для дискусій та лекцій, але потім подумали про місцевих жителів та зробили лавочки (сміється).

Нас постійно виштовхують з зони комфорту. Ти думаєш, що не вистачить сміливості, але береш і робиш — дзвониш керівнику компанії та розповідаєш про свій проєкт і виявляється, що ти здатен не тільки на це. 

Чи можеш ти розповісти про ком’юніті, що склалося в ХША?

На всіх нас впливає не тільки освітній процес сам по собі, а й люди, що зібралися в ХША. Ми спілкуємося про виставки та фільми, які подивилися, радимо один одному книги. Все це впливає на ті проєкти, якими ми займаємося, та й взагалі на особистість кожного. 

Отримувати знання можна різними способами — пройти курси онлайн, отримати досвід одразу на роботі, але ініціативне оточення, люди навколо тебе, які прагнуть того ж що і ти, варті більшого, ніж просто досвід. А в ХША навіть будівля, в якій ми вчимося, має для мене величезне значення та дуже надихає. 

Нам потрібні люди, які щось роблять. Щоб місто ставало кращим, незважаючи на те, як це важко в реаліях Харкова. Можна жалітися, але можна невеличкими кроками починати та змінювати. І, кому б я не розказувала про ХША, всіх запалює ця ідея, бо по суті це перший приватний навчальний заклад в Україні, пов’язаний із професією архітектора.

Чим хочеш займатися після ХША?

Хочу будувати в Харкові. Хоча розумію, що скоріш за все стикнуся з локальними проблемами Харкова, небажанням міської влади щось змінювати на краще та їх особистим «баченням прекрасного», як це було з мавпочками у Саду Шевченко.

Хочу будувати те, що справді потрібно моєму місту. Не вирване з контексту. Архітектуру для людей, що будуть користуватися нею, а не просто «щоб було».