Життя в ХША. Маша

Маша Коломійцева вступила до ХША одразу після школи, перед тим закінчивши підготовчий курс «Нульовий рік» в ХША.

Тепер вона — студентка другого курсу бакалаврату, яка має бекграунд у вигляді багатьох самостійно зроблених проєктів та пройдених воркшопів, вже має роботу за фахом та навіть може поділитися тим, що тиждень прожила у Школі.

Тож як воно бути відданою навчанню і своїй справі? І як приймалося рішення пов’язати своє життя з архітектурою?

Спитали про те у Маші і ділимося із вами її відповідями.

Навчалася в школі і не особливо цікавилася світом за межами моєї інформаційної бульбашки. Рухалася за траєкторією «школа — музична школа — дім».

І вперше проїхалася на метро в центр міста якраз тоді, коли йшла на співбесіду до ХША.

Взагалі досить легковажно. Але, забігаючи наперед, мені пощастило спочатку потрапити на підготовчий курс Нульовий рік в ХША. Цей курс дав розуміння суті професії архітектора і привів до усвідомленого вибору професії.

Як це було на початку? У вересні 11-го класу я обрала день, коли визначуся з професією.

Перегорнула більшість професій за алфавітом, повернулася до початку, почитала про професію архітектора, зацікавилася. Мене збентежила інформація про творчий конкурс, тому що малювати я не люблю. Але коли я дізналася, що в ХША дивляться не тільки на те, як ти малюєш, рішення було прийнято остаточно.

Так в моєму житті з’явилося щось неймовірне, що дозволило навчитися розставляти пріоритети.

Спочатку мене підтримував тільки тато. Мати була проти аж до самого вступу. Вона не вірила в якісну приватну освіту і змінила думку тільки тоді, коли я вступила на 1 курс.

Саме тоді мати побачила результати мого навчання (участь в міжнародних проєктах, старт роботи за фахом).

Я вчуся на другому курсі бакалаврату ХША. А з вересня 2019 року почала викладати в Дитячій Школі Архітектури. Поєдную навчання з роботою і з обох Шкіл отримую дуже багато досвіду.

Я працюю над проєктами в ХША, а в ДАШ веду ще кілька проєктів студентів від 8 до 15 років.

Час виявився більш гнучким. В основному я працюю на вихідних, наприклад, і все встигаю.

Минулого семестру я на тиждень в прямому сенсі переїхала до ХША, щоб час, який я раніше витрачала на дорогу, розподілити на проєктування, макети і креслення… Я жила в Школі.

Тоді ж я встановила свій антирекорд — 3 години сну за 5 днів (чим я не пишаюся і намагатимуся не повторити таке більш ніколи).

З приємних спогадів — на 1 курсі ми поїхали до Києва на конференцію. Я тоді вперше побувала в столиці і ми дуже подружилися з одногрупницями.

ХША дає мені відчуття самостійності та сміливість.

Так, на 4 місяці навчання на Нульовому році я наважилася змінити загальноосвітню школу, в якій навчалася. А на 1 курсі — подати заявку і взяти участь в EASA — європейській асамблеї студентів-архітекторів. Це організація, що створена студентами для студентів, і від якої щороку проводяться івенти та воркшопи у різних країнах і містах.

Це дуже крутий міжкультурний досвід — близько 500 студентів-архітекторів з різних куточків Європи разом вчаться, працюють і готують проєкти протягом пари тижнів.

А ще — ХША дає свободу.

У загальноосвітній школі всі роки тебе вчать тому, що є одна правильна відповідь, і її обов’язково треба знайти. Звідси — невпевненість у всьому і невміння самостійно аналізувати інформацію.

В ХША ми вчимося бачити, аналізувати, приймати рішення. Потім — аргументувати його, вступати в дискусію, заглиблюватися і сумніватися.

Тут немає «викладача Бога», є дуже класні експерти з різних областей, але рішення завжди за нами.