Харкiвська школа архiтектури — приватний заклад вищої освіти.

Життя в ХША. Маша

#студентиХША

07.05

2020

Маша Коломійцева вступила до ХША одразу після школи, перед тим закінчивши підготовчий курс «Нульовий рік» в ХША.

Тепер вона — студентка другого курсу бакалаврату, яка має бекграунд у вигляді багатьох самостійно зроблених проєктів та пройдених воркшопів, вже має роботу за фахом та навіть може поділитися тим, що тиждень прожила у Школі.

Тож як воно бути відданою навчанню і своїй справі? І як приймалося рішення пов’язати своє життя з архітектурою?

Спитали про те у Маші і ділимося із вами її відповідями.

 

Розкажи про себе, чим займалася до ХША?

Навчалася в школі і не особливо цікавилася світом за межами моєї інформаційної бульбашки. Рухалася за траєкторією «школа — музична школа — дім».

І вперше проїхалася на метро в центр міста якраз тоді, коли йшла на співбесіду до ХША.

Як ти прийняла рішення вступати на архітектурну спеціальність?

Взагалі досить легковажно. Але, забігаючи наперед, мені пощастило спочатку потрапити на підготовчий курс Нульовий рік в ХША. Цей курс дав розуміння суті професії архітектора і привів до усвідомленого вибору професії.

Як це було на початку? У вересні 11-го класу я обрала день, коли визначуся з професією.

Перегорнула більшість професій за алфавітом, повернулася до початку, почитала про професію архітектора, зацікавилася. Мене збентежила інформація про творчий конкурс, тому що малювати я не люблю. Але коли я дізналася, що в ХША дивляться не тільки на те, як ти малюєш, рішення було прийнято остаточно.

Так в моєму житті з’явилося щось неймовірне, що дозволило навчитися розставляти пріоритети.

Яку роль у виборі зіграла підтримка батьків?

Спочатку мене підтримував тільки тато. Мати була проти аж до самого вступу. Вона не вірила в якісну приватну освіту і змінила думку тільки тоді, коли я вступила на 1 курс.

Саме тоді мати побачила результати мого навчання (участь в міжнародних проєктах, старт роботи за фахом).

 

Чим ти займаєшся зараз?

Я вчуся на другому курсі бакалаврату ХША. А з вересня 2019 року почала викладати в Дитячій Школі Архітектури. Поєдную навчання з роботою і з обох Шкіл отримую дуже багато досвіду.

Я працюю над проєктами в ХША, а в ДАШ веду ще кілька проєктів студентів від 8 до 15 років.

Чи не складно поєднувати навчання з роботою?

Час виявився більш гнучким. В основному я працюю на вихідних, наприклад, і все встигаю.

 

Що запам'ятається тобі навіть через 10 років після закінчення ХША?

Минулого семестру я на тиждень в прямому сенсі переїхала до ХША, щоб час, який я раніше витрачала на дорогу, розподілити на проєктування, макети і креслення… Я жила в Школі.

Тоді ж я встановила свій антирекорд — 3 години сну за 5 днів (чим я не пишаюся і намагатимуся не повторити таке більш ніколи).

З приємних спогадів — на 1 курсі ми поїхали до Києва на конференцію. Я тоді вперше побувала в столиці і ми дуже подружилися з одногрупницями.

Що найважливіше дає тобі Школа?

ХША дає мені відчуття самостійності та сміливість.

Так, на 4 місяці навчання на Нульовому році я наважилася змінити загальноосвітню школу, в якій навчалася. А на 1 курсі — подати заявку і взяти участь в EASA — європейській асамблеї студентів-архітекторів. Це організація, що створена студентами для студентів, і від якої щороку проводяться івенти та воркшопи у різних країнах і містах.

Це дуже крутий міжкультурний досвід — близько 500 студентів-архітекторів з різних куточків Європи разом вчаться, працюють і готують проєкти протягом пари тижнів.

 

А ще — ХША дає свободу.

У загальноосвітній школі всі роки тебе вчать тому, що є одна правильна відповідь, і її обов’язково треба знайти. Звідси — невпевненість у всьому і невміння самостійно аналізувати інформацію.

В ХША ми вчимося бачити, аналізувати, приймати рішення. Потім — аргументувати його, вступати в дискусію, заглиблюватися і сумніватися.

Тут немає «викладача Бога», є дуже класні експерти з різних областей, але рішення завжди за нами.