Харкiвська школа архiтектури — приватний заклад вищої освіти.

Від фінансистки до архітекторки. Неля

#студентиХША

23.04

2020

Неля вирішила стати архітекторкою та переїхала з Києва до Харкова, аби навчатися в ХША. Цим подіям передувало багато складних рішень, міркувань та нелегких виборів. Однак сміливість та жагуче бажання змінювати міста врешті перемогли.

Неля — студентка першого курсу бакалаврату. І тепер ви маєте можливість познайомитись із нею.

Чим ти займалася до вступу?

Останні 14 років я працювала в Києві та будувала кар’єру фінансистки. Останні 4 роки — міркувала про свої цілі у житті і зрозуміла, що зможу прийти до них, якщо буду не фінансовим аналітиком, а архітектором.

 

У мене було бажання, щоб моя робота та все, що я роблю у повсякденному житті, надихало та захоплювало мене.

І задля того, щоб змінити зовнішній вигляд наших міст, Києва зокрема, бачу для себе тільки один варіант

— стати архітектором.

До цього ти довгий час жила в Києві. Чи було тобі важко переїжджати до іншого міста?

Я думала над тим, щоб поступати до якогось університету за кордоном, але коли потрапила до Харкова на День відкритих Дверей в ХША, я зрозуміла — ось він, мій варіант.

Усі мої друзі та звичний спосіб життя залишилися в іншому місті, але це плюс,  адже тепер у мене є можливість більше своїх ресурсів віддавати саме на навчання.

Чи встигаєш працювати під час навчання?

Перші півроку я намагалася, але дуже важко було переключатися. У навчання я занурювалась повністю, на роботу просто не вистачало часу.

Процес осмислення задач та проблем в голові безперервний. І тому, чесно, не проходить і ночі, щоб мені не наснилося, як я продовжую креслити, макетувати, проектувати та будувати (сміється..)

 

Відчуваєш різницю між ХША та іншими університетами?

ХША відрізняє камерна атмосфера. Невелика кількість студентів та викладачів, де всі один одного знають. Тут немає такого, щоб ти не міг поспілкуватися з викладачем.

 

Що найцінніше дає тобі навчання тут?

Практику, практику та ще раз практику, а також міжнародну мережу професійних зв’язків, знайомств та контактів, які потім стануть у нагоді.

 

Як ти готувалася до вступу? Вчилася на Нульовому році?

Ні, взагалі я дуже заздрю тим, хто навчався на Нульовому, бо вони мали більше досвіду. У них до вступу було багато дискусій, обговорень, курси з конструкцій та курс портфоліо. 

Я ж пройшла Інтенсив, що дало мені можливість познайомитися з тьюторами школи та перед вступом отримати підтримку та пораду від них. 

 

Що б ти робила, якби не поступила або вирішила для себе взагалі нічого не змінювати у житті?

Рішення про вступ було для мене важким. За тиждень до вступу я подумала, що не готова до цього. 

Варіантів у мене було декілька  — спробувати себе у дизайні, піти на курси з сучасного мистецтва, або ж на Нульовий рік у Києві. Та все одно, я певна, що наступного року я б повернулася до ідеї вступу.

Уяви, що пройшло 10 років після випуску. Що ти згадаєш про ХША?

Нашу групу і найважкіші моменти у навчанні, проєкти, у яких ми стали командою. Ми ночували в Школі, готувалися, будували наші лабірінти і це було дуже весело.