Магістратура ХША. Початок

2020 року ми запустили дворічну програму Магістратури. 

Разом з архітектором та співзасновником ХША, тьютором магістратури Олегом Дроздовим та архітекторкою, тьюторкою 1 семестру магістратури Наталією Мисак поговорили про цілі та фокуси магістратури, а також підбили підсумки 1 семестру.

«Ми розуміємо, що сьогодні спільнота потребує професіоналів більш заглиблених в актуальні проблеми, тих, хто зможе модерувати різні ситуації та допомагати клієнту зрозуміти актуальні проблеми, аби разом їх вирішити, — каже архітектор, співзасновник ХША та тьютор магістратури Олег Дроздов. — Програма магістратури базується навкруги ідеї інтегрованого проєктування, і це означає, що коли архітектор/-ка проектує, він/вона має враховувати одночасно соціальні, екологічні, технологічні аспекти. Структура магістратури побудована так, що кожен семестр ми маємо різний фокус та більш детально дивимося на одну зі сторін проєктування». 

1 семестр сфокусований на людині та соціальній місії архітектури. Разом зі студентами ми зосередилися на адаптивних просторах, які могли б забезпечити зміни, що відбуваються у клієнта з рухом часу. Ми хочемо навчити студентів проектувати простори, що у майбутньому матимуть можливість росту та змін, гнучкість функцій під різні події, що могли б відбуватися в ньому. Говоримо зі студентами про адресність архітектури до конкретних спільнот.    

2 семестр  сфокусований на роботі архітектура, з чого вона складається, на тектоніці та її технічних аспектах, її фокусі на технологіях. 

3 семестр ми плануємо зробити традиційно іноземним, в іншому не українському контексті та в інших умовах. Наш замовник -– муніципалітет міста Эйндховен в Голландії. Тьютор цього семестру – архітектор та урбаніст Фулько Трефферс, який займається колабораційним проєктуванням. 

Тема ландшафту, екології, технологій та етики пов’язаних з екологічної відповідальністю архітекторів перед навколишнім середовищем. 

У центрі магістратури — студія інтегрованого проєктування.

В рамках неї ми розроблюємо 2 дослідницькі проєкти, що відбуваються в кожному семестрі  

• один пов’язаний з гуманітарною складовою, міськими теоріями та проблемами; 
• друге дослідження лежить в галузі технологій, де зустрічаються нові цифрові технології з будівельними та утворюють загальний комплекс розуміння як проєктувати, виробляти. 

Обидва дослідження знаходять своє відображення в інтегрованому проєкті. 

Інженерне, соціальне та екологічне синтезується в студійному проєкті. Водночас ми даємо важливі етичні орієнтири, цінності та технічний інструментарій. 

Третій проєкт пов’язаний з темою «Тектоніка», а також зі створенням просторів для креативних індустрій, у яких комунікація є найважливішим компонентом. Ми будемо розглядати економічні та будівельні індустрії в Одесі, що могли б бути залучені у будівництво нового типу будівель та просторів для нової економіки. 

Усі проєкти мають реальних клієнтів. Ми наближаємо роботу магістрів до реальних умов. 

Наталія Мисак, архітекторка, тьюторка 1 семестру Магістратури

Ми розпочали магістерську програму з семестру, який має фокус на соціальній складовій архітектури, на людині. Одночасно з тим, як ми формували тематику для студійного проєкту і шукали клієнтів, вони шукали нас. 

Громадська організація “Еммаус” якраз довгий час думали щодо створення соціального кооперативу для учасників/-ць та тьюторів/-ок ГО. Цей простір, який вони окреслили як «дім у домі» мав відповідати характеру цієї спільноти, яка з одного боку є організацією, а з іншого — сім’єю. Відповідно, такий кооператив повинен поєднувати як публічні простори, так і дуже приватні, бути місцем для проживання, роботи, освіти, проведення подій — як публічних, так і сімейних. 

Еммаус — громадська організація, що допомагає випускникам інтернатів та молоді з інвалідністю інтегруватись у суспільство, супроводжує їх у дорослішанні та пошуці власного покликання. 

Завданням студії було створення архітектурний проєкт для цього кооперативу. Ми умовно використовували слово «кооператив» для позначення програми, проте типологію такого комплексу студенти повинні були винайти самі. 

Фото: Олександр Осіпов

Відтак, особливістю цього проєкту було те, що студенти разом із клієнтом повинні були сформулювати завдання на проєктування. Тобто у діалозі зрозуміти та інтерпретувати потреби клієнта за допомогою архітектурних засобів. Кожен/на студент/ка знайшли свій спосіб інтерпретації запиту і гібридизації типології.  

Під час Студії ми багато говорили про роль архітектора як модератора, про формати і інструменти взаємодії і пошук порозуміння між усіма учасниками процесу проєктування. Це важливий початковий етап будь-якого проєкту, проте у нашому випадку соціального кооперативу — особливо. Архітектурне рішення з одного боку формує комфортний простір для учасників ГО, а з іншого — артикулює їхню позицію у місті. Тому ми намагались критично подивитись на розташування такого об’єкту, взаємодію з контекстом. Клієнт запропонував свою ділянку на проєктування, яку можна назвати частково периферійною, на вулиці Гольдбергівській, а студенти зі свого боку висунули пропозиції ще двох локації у центрі міста — на вулицях Дарвіна та Гоголя. 

Розташування будівлі такого соціального кооперативу у структурі міста — дуже важлива, оскільки вона безпосередньо впливає на репрезентацію організації, її видимість, інтегрованість у життя міста, можливість користуватись міською інфраструктурою тощо. У нас було чимало дискусій про те, як через інтеграцію у контекст і архітектуру ми можемо маніфестувати організацію.

Робота над архітектурним проєктом почалась із не-архітектурного воркшопу із представниками організації-замовника. Студенти разом з учасниками ГО працювали над проєктом експозиторів для фетрових виробів з майстерні Еммаусу. Для нас був важливий момент порозуміння: перед початком роботи над масштабним проєктом кооперативу студенти навчалися знаходити спільну мову з клієнтом у малих речах, під час роботи над простим дизайнерським виробом.  

Наступний етап, який зайняв значну частину роботи над проєктом — це, власне, групове складання бріфу разом з клієнтом та інтерпретація програми. 

Після цього у трьох групах студенти проводили аналіз на рівні міських процесів і контекстуалізували програму для трьох різних локацій у місті.

І лише після цього слідувала індивідуальна частина проекту — безпосередньо робота над 5 архітектурними рішеннями кооперативу, «домом у домі».

У результаті, студенти спроєктували 5 абсолютно різних об’єктів, типологічно відмінних між собою. Це, власне, і показує, як одне і те ж завдання можна інтерпретувати по-різному за допомогою архітектури і реагуючи на контекст. Кожен проєкт пропонував інший сценарій взаємодії між мешканцями і гостями кооперативу, і, зрештою, інший спосіб життя. 

Напевно, для клієнта це також може бути цікавим досвідом переосмислення власних потреб і потенціалу свого нового дому. 

Ці п’ять проектів були презентовані на фінальному рев’ю у школі, а також у креативному хабі Еммаусу. Перша презентація була більше сфокусована на професійній критиці проекту, а друга — на безпосередній реакції клієнта. 

Одним із концептів, які ми враховували під час студії, був концепт універсального дизайну, який передбачає те, що архітектурний простір є доступним і комфортним для користувачів з різними можливостями мобільності, візуального сприйняття простору тощо. І цей концепт, звісно, потрібно максимально враховувати у кожному архітектурному об’єкті, особливо громадському.

Ми починали з абстрактного розуміння того, для кого ми проєктуємо, але потім цей проєкт став дуже персоналізованим. Студенти були на постійному зв’язку з майбутніми мешканцями кооперативу, частина яких зараз живуть в адаптаційному центрі «Летючий дім», і скоро повинні його покинути. На першому етапі у кооперативі має бути чотири домогосподарства, і планування кожного з них було узгоджено безпосередньо з майбутніми мешканцями. 

Проте, зважаючи на те, що іншим ключовим концептом проєкту була адаптивність архітектури, студенти передбачали у своїх проектах різні сценарії трансформації, розширення і адаптації своїх комплексів відповідно до потреб інституції: збільшення кількості домогосподарств, трансформація спільних просторів, майстерень відповідно до фокусів діяльності ГО.

Фото: Олександр Осіпов

• В центрі будь-якого запиту до архітектора стоїть людина. Дуже важливо, що ми починаємо з проєкту, де відправна точка — не потреби ринку чи наявні ресурси (хоч, звісно, все це враховується у роботі) а потреби людей, які користуватимуться простором у майбутньому. Ми починаємо не з кліше, натомість проєктуємо відкрито та враховуємо головну цінність — права людини та її положення в місті.

• Є багато ролей, ким може бути архітектор, і ми часто про це дискутуємо. Під час першого студійного проєкту у нас була нагода побачити ще й виняткову важливість ролі клієнта, фінального користувача, який має унікальне знання про архітектурний об’єкт. Для архітектора у цьому випадку дуже важливими є модераційні навички, які допомагають інтерпретувати запит і знання клієнта.  

• І останній, але дуже важливий аспект — поєднати в одному архітектурному об’єкті вимоги щодо його актуальної програми і можливості адаптації архітектури як реакції на динамічний контекст і потреби користувачів. Фактично, концепт адаптивності був першим наближенням до методу інтегрованого проєктування, який поєднав програмні вимоги і технологічні рішення.