Варшавська архітектурна студія Centrala провела воркшоп у Львові для студентів/-ок ХША

Read in English below

CENTRALA architects – варшавське архітектурне бюро, яке вивчає у своїй практиці зв’язок між архітектурою та природними явищами. Вони мислять архітектуру як процес, у якому гравітація, циркуляція води, атмосферні та астрономічні явища є її невід’ємними складовими.

У своїх пошуках архітектори/-ки звертаються до спадщини другої половини 20-го сторіччя, відновлюючи майже забуту експертизу взаємодії з природою, що опинилась в тіні мейнстрімних архітектурних напрямків.

З 2018 р. Centrala architects двічі на рік проводить воркшопи у Харківській школі архітектури. Через пандемію COVID-19 та повномасштабне вторгнення Росії в Україну співпраця на певний час перейшла в режим онлайн.

Цьогоріч Centrala architects, попри всі можливі безпекові загрози, повернулася в Україну! З 25 по 29 березня архітектори Малґожата Куцевіч та Сімоне де Якобіс провели у ХША воркшоп на тему мікроклімату.

Як розпочалася колаборація між Centrala architects та ХША, в чому полягає основна конкурентна риса студентів та студенток Школи, а також про нову мову презентації в архітектурі та плани на майбутнє читайте в інтерв’ю зі співзасновниками Centrala architects Малґожатою Куцевіч та Сімоне де Якобісом.

Малґожата: перша лекція, яка мала на меті презентувати що таке Централа і чим вона займається, відбулася ще у 2017 р. у Харкові перед початком першого семестру навчання у Харківській школі архітектури. Проте серйозна співпраця стартувала роком пізніше. Це були регулярні воркшопи. З 2018 року двічі на рік, навесні та восени, ми проводили 5-денні воркшопи у рамках технічного блоку ХША.

Сімоне: а отже, співпраця Централи та ХША триває уже 6 років. Це означає, що цьогоріч ми провели вже 12-ий спільний воркшоп!

Малґожата: це зацікавлення виникло із нашої архітектурної практики. Ми вважаємо, що в архітектурі природні процеси є настільки ж важливими, як і самі будівлі. Архітектурна освіта переважно сфокусована на тому, як спроєктувати форму (споруди). А як щодо впливу цієї форми на протікання природних процесів? І зрештою, як можемо ми, архітектори/-ки, за допомогою певних форм переспрямовувати ці процеси, наприклад, потоки повітря чи води у природі? Ось про що наші воркшопи: ми демонструємо студентам/-кам, що будь-яке спостереження можна трансформувати в інструмент дизайну. Йдеться не виключно про природні явища, а й про патерни людської поведінки. Архітекторам/-кам важливо вчитися спостерігати та враховувати свої спостереження у подальшій практиці.

Сімоне: ми хочемо дати зрозуміти майбутнім архітекторам/-кам, що після зведення будівлі, її “життя” тільки починається. Попереду – довгий шлях перетворень, ініційованих природою. Волога всотується у фундаменти з ґрунту, ґрунт може сповзати, а вітри – зрушити будівлю, рослини починають проростати на сприятливих для цього  поверхнях… Виходить, що архітектурний об’єкт є нічим іншим, як організмом, чутливим до всього, що відбувається навколо.

Малґожата: тож в архітекторів/-ок залишається вибір: сприймати вплив природи як перешкоду та боротися з ним, або ж постаратися враховувати його при проєктуванні. У такому разі є шанс створити прекрасні композиції. Прикладами можуть служити проєкти архітекторів Карла Скарпи чи Бернарда Рудофського, які трактували природні явища нарівні з архітектурою.

З України – ні.

Малґожата: нас сюди запросили (сміється). Якось ми проводили лекцію у Харкові. Після лекції до нас підійшов Олег Дроздов. Так розпочалося спілкування, що переросло у співпрацю.

Малгожата: переважно ми виступаємо локальними партнерами для освітніх закладів з-за кордону. Наша діяльність пов’язана також з культурними інституціями, ми долучаємося до організації мистецьких резиденцій тощо.

Сімоне: Слід розуміти, що якщо і є співпраця з польськими освітніми інституціями, вона відбувається переважно з ініціативи студентів/-ок, а не керівництва. Є численні студентські ініціативи у Польщі, які часто запрошують нас на проведення лекцій чи воркшопів. Щодо Політехнік чи факультетів архітектури – вони радше є фортецями, що оберігають власні інтереси і пробитися у ці бюрократизовані структури буває вкрай важко. Деякі з них організовують серії лекцій, на які нас запрошують. Але ми завжди відчуваємо, що саме студенти є тією зацікавленою стороною, яка ініціює співпрацю з нами, тобто це більше про ініціативу “знизу вгору”.

Малгожата: ми проводимо чотири типи воркшопів…

Сімоне:  (виправляє) п’ять: вода, вітер, земля, гравітація, мікроклімат…

Малгожата: так, 5. Більшість із них стосується конкретних природних явищ, як от тема води води, вітру чи гравітації. Але воркшоп на тему мікроклімату є значно більш комплексним. Під час досліджень студенти/-ки повинні максимально відчути простір. Це те, що ти можеш робити лише наживо.

Сімоне: ми вивели формулу, як ефективно організувати такий воркшоп у зумі: як розподілити завдання, скільки часу виділити на презентації тощо. А з іншого боку у зумі ти не можеш слідувати за студентами/-ками крок за кроком, давати ефективні підказки, бачити процес проєктування. Проводити такі воркшопи вживу означає набагато глибше зануритися у тему.

Малгожата: ще одним вагомим фактором на користь нашого рішення провести цьогоріч воркшоп наживо було те, що раніше ми знали особисто студентів/-ок ХША. Навіть у період пандемії ми пам’ятали їх з попереднього року. Зараз ми опинилися у ситуації, коли знали наших студентів/-ок лише з моніторів. Настав час познайомитися наживо!

Сімоне: виключно через зум складно налагодити міжособистісні зв’язки, а вони є дуже важливими для ефективної співпраці. Мати живий контакт та обмін досвідом – це безцінно.

Малгожата: (сміється) страшно й відповідати, щоб не зурочити. Так, це наш перший візит. Перед приїздом ми багато розпитували українських колег про ситуацію тут. У перший день нашого візиту були три повітряні тривоги, проте наступні дні були більш спокійними. Якщо чесно, ніщо нас так не заспокоювало та мотивувало, як самі студенти/-ки ХША. Під час повітряної тривоги вони просто переходили в укриття і там продовжували роботу в рамках воркшопу! Тобто, процес ні на хвилину не переривався. Коли ти бачиш це і повністю занурюєшся у роботу, тебе переповнюють такі емоції, що ти просто перестаєш зважати на все інше.

Малгожата: основний протокол, яким ми керуємося на воркшопі – це заохочення студентів/-ок виходити на вулицю. Ми розпочали воркшоп з лекції, де обговорили основні поняття, що стосуються теми мікроклімату. Після цього ми подалися на вулицю досліджувати світ. До речі, в кінці кожного воркшопу ми помічаємо одну й ту ж тенденцію: у більшості випадків саме перше спостереження стає тією ниткою, що веде до фінальних результатів воркшопу.

Щодо нас, то ми раді були обстежити околиці Школи і виявити неподалік чудовий парк зі ставками. Зараз ми краще розуміємо ту інформацію, якою студенти/-ки ділилися з нами перед нашим приїздом.

Сімоне: фундаментальною рисою цього воркшопу є те, що він закорінений у відчуттях. Ми заохочуємо студентів/-ок залучати усі свої органи чуття, щоб дослідити, який вплив має мікроклімат на наше тіло. Коли вони прогулюються містом, ми звертаємо їхню увагу на вітер. Інша група, яка працювала з водою, реально глибоко заходила в багнюку, аби зрозуміти як це – ходити по заболоченій місцевості.

Малґожата: приблизно в середині тижня ми попросили студентів/-ок представити свої спостереження у вигляді презентацій. Це найкращий період, щоб відобразити свої перші результати досліджень у т.зв. динамічній моделі. Ми знаємо, що багато хто зі студентів/-ок застосує це згодом, наприклад, у проєкті студії.

Що на наш погляд, робить студентів/-ок ХША справді винятковими – це легкість у створенні моделей. До прикладу, у польських архітектурних ЗВО це велика рідкість. Там моделі використовуються переважно для ілюстрації фінальних результатів. У ХША помітна традиція виготовлення моделей, студенти не бояться їх робити і добре знаються на матеріалах.

Сімоне: у польських ЗВО, так само як і в італійських, моделі використовуються лише як фінальні презентації. В даному випадку більше йдеться про демонстрацію процесів за допомогою моделі.

Малґожата: зрештою, у багатьох ЗВО немає можливості створювати моделі. Тут помітно, що студенти регулярно це роблять і не бояться цього. Ми як тьютори використовуємо це наповну, адже цього так не вистачає у традиційних способах презентації, зокрема презентації у формі моделей динамічних процесів? Але чому б і ні? Це легко. З кожним новим воркшопом студенти/-ки ХША доводять, що це можливо – зображати динамічні процеси у моделях. При чому вони виконують ці моделі з такою фантазією! Іноді для ілюстрації певних явищ вони використовують незвичні матеріали, як борошно чи мак.

Сімоне: те ж саме з вітром. Уявіть собі супер-складну комп’ютерну програму, яка будує моделі на основі точок на карті. Студенти виконують свої моделі у подібний спосіб, але вручну, використовуючи дрібнозернисті матеріали. Вони можуть змоделювати хмару, що наближається до об’єкта. Це неймовірно!

Малґожата: ми експериментуємо, відображаючи аеродинамічні та мікрокліматичні процеси  у моделях. Таким чином ми творимо нову мову презентації. Більшість першокурсників є новачками, які не знають традиційних способів презентацій. Якщо ми просимо їх побудувати модель тіні як простору, вони можуть дуже креативно підійти до цього питання.

Сімоне: або світла як простору…

Малґожата: особливо приємно згодом на виставках року бачити, як студенти/-ки інтегрують ідеї та знання, здобуті під час воркшопу, у свої студійні проєкти.

Сімоне: що ж, ми плануємо продовжувати наші воркшопи двічі на рік, як і раніше. Крім того, ми мали розмову з Дарією (директоркою бакалаврської програми ХША) та Анною (викладачкою ХША) про те, що Centrala architects може долучитися до курсу з архітектурних типологій для висвітлення екологічних аспектів.

Малґожата: а я зі свого боку хочу додати, що навіть після повернення до Варшави, ХША все одно залишається з нами. Ця енергія і захоплення, яким студенти/-ки ХША діляться з нами, впливає на нашу діяльність поза межами Школи. За результатами воркшопу ми плануємо розробити робочий зошит для майбутніх подібних заходів. У всіх наших публічних заходах ми комунікуємо наш досвід із ХША. Як результат – отримуємо запити провести подібні воркшопи вже у Польщі. Ми стараємося ніколи не втрачати зв’язок з випускниками та випускницями ХША. Дехто з них будує успішну кар’єру за кордоном і ми стараємося також у цьому їх підтримувати та продовжувати співпрацювати.

Ми вдячні Малґожаті та Сімоне за візит до Школи і з нетерпінням чекаємо наступного воркшопу!

CENTRALA architects is a Warsaw-based architectural studio that explores the relationship between architecture and natural phenomena in its practice. They think of architecture as a process in which gravity, water circulation, atmospheric and astronomical phenomena are its integral components.

In their search, the architects turn to the heritage of the second half of the 20th century, restoring the almost forgotten expertise of interaction with nature, which was in the shadow of mainstream architectural trends.

Since 2018 Centrala architects has been holding workshops at the Kharkiv School of Architecture twice a year. Due to the COVID-19 pandemic and Russia’s full-scale invasion of Ukraine, the cooperation has been online for a while.

This year, despite all the possible security threats, Centrala architects returned to Ukraine! From March 25 to 29, architects Malgorzata Kuciewicz and Simone de Jacobis held a workshop on microclimate at the Kharkiv School of Architecture.

Read about how the collaboration between Centrala architects and the KhSA began, what is the main competitive feature of the School’s students, as well as about the new language of presentation in architecture and plans for the future in an interview with the co-founders of Centrala architects, Małgorzata Kuciewicz and Simone de Iacobis.

Małgorzata: The first lecture, which was aimed at presenting what Centrala is and what it does, took place back in 2017 in Kharkiv before the start of the first semester of study at the Kharkiv School of Architecture. However, serious cooperation began a year later. These were regular workshops. Since 2018, we have been holding 5-day workshops twice a year, in spring and autumn, as part of the technical block of the KhSA.

Simone: Which means that the cooperation between Centrala and the KhSA has been going on for 6 years. This year, we held our 12th common workshop!

Małgorzata: This interest stems from our architectural practice. We believe that in architecture, natural processes are as important as the buildings themselves. Architectural education is mainly focused on how to design a form (buildings). But what about the impact of this form on natural processes? And how can we, as architects, use certain forms to redirect these processes, such as the flow of air or water in nature? This is what our workshops are about: we show students that any observation can be transformed into a design tool. It is not only about natural phenomena, but also about patterns of human behaviour. It is important for architects to learn how to observe and take their observations into account in their future practice.

Simone: We want to teach future architects that once a building is constructed, its “life” is just beginning. There is a long way ahead of it, a long way of transformations initiated by nature. Moisture is absorbed into the foundations from the soil, the soil can slide, and winds can move the building, plants begin to sprout on favourable surfaces… It turns out that an architectural object is nothing else but an organism that is sensitive to everything that happens around it.

Małgorzata: So architects have a choice: perceive the influence of nature as an obstacle and fight it, or try to take it into account when designing. In this case, there is a chance to create beautiful compositions. Examples are the projects of architects Carlo Scarpa or Bernard Rudofsky, who treated natural phenomena equally with architecture.

In Ukraine no.

Małgorzata: We were invited (laughs). Once we gave a lecture in Kharkiv. After the lecture, Oleg Drozdov came up to us. That’s how we started the conversation, which grew into cooperation.

Małgorzata: we mainly act as local partners for educational institutions from abroad. Our activities are also related to cultural institutions, and we are involved in organizing artistic residencies, etc.

Simone: It should be realized that if there is any cooperation with Polish educational institutions, it is mainly initiated by students, not by the university administration. There are numerous student initiatives in Poland that often invite us to give lectures or workshops. As for the Polytechnics or architecture faculties, they are rather fortresses protecting their own interests, and it can be extremely difficult to break into these bureaucratic structures. Some of them organise lecture series to which we are invited. But we always feel that it is the students who are the stakeholders who initiate cooperation with us, so it is more of a bottom-up initiative.

Małgorzata: we are conducting 4 types of workshops …

Simone: 5: water, wind, ground, gravity and microclimate.

Małgorzata: Yes, 5. Most of them deal with specific natural phenomena, such as water, wind or gravity. But from time to time, we conduct a workshop on microclimate, which is much more comprehensive. During the research, students use all of their senses to get the most out of the space. This is something you can only do alive.

Simone: Yes, it’s true. Basically, we have developed a formula on how to effectively organise such a workshop in Zoom: how to assign tasks, how much time to devote to presentations, etc. But on the other hand, you can’t follow the students step by step, give effective tips, or see the design process through the zoom. Conducting such workshops live means you can dive much deeper into the topic.

Małgorzata: another significant factor in the decision to hold a live workshop this year was that we had previously known the students of the KhSA personally. Even during the pandemic, we remembered them from the previous year. Now we found ourselves in a situation where we knew our students only from the monitors. It was time to meet them in person!

Simone: it’s hard to build interpersonal relationships through the zoom only, and these are very important for effective collaboration. Having live contact and sharing experiences is invaluable.

Małgorzata: (laughs) I’m scared to answer, so as not to jinx it. Yes, this is our first visit. Before we arrived, we asked our Ukrainian colleagues a lot about the situation here. On the first day of our visit, there were three air alarms, but the following days were calmer. To be honest, nothing calmed us down and motivated us more than the students of the KhSA themselves. During the air raid, they simply went to the shelter and continued to work on the workshop! That is, the process was not interrupted for a minute. When you see this and you are completely immersed in the work, you are overwhelmed with such emotions that you simply stop paying attention to everything else.

Małgorzata: The main protocol we follow at the workshop is to encourage students to go outside. We started the workshop with a lecture where we discussed the basic concepts related to the topic of microclimate. After that, we went outside to explore the world. By the way, at the end of each workshop, we notice the same trend: in most cases, the first observation becomes the thread that leads to the final results of the workshop.

As for us, we were happy to explore the surroundings of the School and discover a beautiful park with ponds nearby. We now have a better understanding of the information that the students shared with us before we arrived.

Simone: A fundamental feature of this workshop is that it is rooted in the senses. We encourage students to use all their senses to explore how microclimates affect our bodies. As they walk around the city, we draw their attention to the wind. Another group, who worked with water, actually went deep into the mud to understand what it was like to walk in a wetland.

Małgorzata: In the middle of the week, we asked the students to present their observations in the form of presentations. This is the best time to reflect their first research findings in a so-called dynamic model. We know that many of the students will apply this later, for example, in a studio project.

What we think makes the students of the School of Architecture truly exceptional is the ease with which they create models. For example, in Polish architectural universities, this is very rare. There, models are used mainly to illustrate the final results. At the Kharkiv School of Architecture, there is a tradition of model making, students are not afraid to make them and are well versed in materials.

Simone: In Polish HEIs, as well as in Italian ones, models are used only as final presentations. In this case, it is more about demonstrating processes using a model.

Małgorzata: Many higher education institutions do not have the opportunity to create models. It is noticeable here that students do it regularly and are not afraid of it. As tutors, do we use this to the fullest, because this is so lacking in traditional presentation methods, in particular presentation in the form of models of dynamic processes? But why not? It’s easy. With each new workshop, KSA students prove that it is possible to represent dynamic processes in models. And they do it with such imagination! Sometimes they use unusual materials such as flour or poppies to illustrate certain phenomena.

Simone: It’s the same with wind. Imagine a super-sophisticated computer programme that builds models based on dots on a map. Students make their models in a similar way, but by hand, using fine-grained materials. They can model a cloud approaching an object. It’s incredible!

Małgorzata: we experiment by reflecting aerodynamic and microclimatic processes in models. In this way, we create a new language of presentation. Most of the first-year students are new to traditional presentation methods. If we ask them to build a model of shadow as space, they can be very creative.

Simone: or a light as a space…

Małgorzata: It is especially exciting to see how students integrate the ideas and knowledge gained during the workshop into their studio projects at the year’s exhibitions.

Simone: Well, we are planning to continue our workshops twice a year as before. In addition, we had a conversation with Daria (director of the undergraduate programme at the KhSA) and Anna (lecturer at the KhSA) about the possibility of Centrala architects joining the course on architectural typologies to cover environmental aspects.

Małgorzata: and I would like to add that even after we return to Warsaw, the KhSA remains with us. This energy and enthusiasm that the students of the KhSA share with us influences our activities outside the School. Based on the results of the workshop, we plan to develop an exercise book for future similar events. In all our public events, we share our experience with the KhSA. As a result, we receive requests to hold similar workshops in Poland. We try never to lose touch with our alumni. Some of them are building successful careers abroad, and we try to support and continue to cooperate with them.

We are grateful to Malgorzata and Simone for their visit to the School and look forward to the next workshop!